П`ятниця, 02.12.2022, 19:27:50

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2012 » Грудень » 22 » Крилоська Духовна Семінарія
00:27:52
Крилоська Духовна Семінарія
Історія, яку ми розкажемо, впевнила нас ще раз у тому, наскільки дослідник повинен критично ставитись до документального джерела. Критично не в тому плані, щоби заперечити чи засумніватися в об’єктивності інформації, а в намаганні знайти зерно істини.   
У спеціальній літературі з історії Української Церкви неодноразово трапляються згадки про короткочасне існування в княжому Галичі-Крилосі наприкінці ХVІІІ ст. греко-католицької Духовної Семінарії. Найбільших успіхів у дослідженні цієї важливої проблеми досягнув наш земляк, відомий історик Зеновій Федунків. Зокрема, він виявив спогади галицького греко-католицького митрополита, кардинала Михайла Левицького, який, будучи учнем Станиславівської гімназії, приїхав до Крилоса, щоби у 1788 році, вже після закриття Семінарії, оглянути руїни Святоіллінського монастиря. Визначний український мистецтвознавець Йосип Пеленський у своїй книзі «Галич в контексті середньовічного мистецтва» наводить спогади одного з крилоських старожилів, який був впевнений, що поруч із храмом святого пророка Іллі наприкінці ХVІІІ ст. діяла Духовна Семінарія, яка готувала кляшторних клериків, тобто ченців-знавців монастирської документації і вмінню її вести. Той же дослідник З. Федунків виявив серед рукописних матеріалів Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника працю православного історика ХХ ст. отця Іларіона Карп’яка, де він стверджує, що в келіях Святоіллінського монастиря з ініціативи єпископа Петра Білянського в 90-х рр. ХVІІІ ст. дійсно відкрилася однорічна єпархіальна гімназія. Про цю подію з історії богословської освіти в Галичині неодноразово згадував у своїх численних мистецтвознавчих працях львів’янин Володимир Вуйцик.
Вперше церкву святого пророка Іллі віднайшли і розкопали у 1883 і 1884 роках професор Львівського університету Ізидор Шараневич та священик села Залукви Лев Лаврецький. У другій половині ХХ ст. її повторно досліджували археологи Михайло Каргер, Юрій Лукомський та Олег Мельничук. Дослідники датують її будівництво (досить широко) другою половиною ХІІ ст. – початком ХІІІ ст. Науковець В. Вуйцик виявив у львівських архівах безцінний документ – інвентарний опис Крилоського Святоуспенського монастиря і його філії при Святоіллінському храмі, складений 10 жовтня 1749 р. монахом-василіянином Олександром Земкевичем. Ось що він пише про монастир святого пророка Іллі: «Цей монастир з незапам’ятних часів є фундований. Церква його під титулом святого пророка Іллі  збудована лише з тесаного каменю, особливої форми з огляду на давність. Невідомо ким, чи ще князем Володимиром, чи його наступниками зведена, бо в році від Створення Світу шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ятому, а від Різдва Христового 1071 (який рік над дверми є відтворений) вимурувана. Повністю ні в чому – ні в стінах, ні в склепі не нарушена». Якщо наведений  в документі напис над дверима походить з часу її побудови, то це буде перша за всю, більш як столітню історію досліджень архітектури давнього Галича, конкретна дата, яка відноситься до ХІ ст.
В описі ченця О. Земкевича є ще одне важливе повідомлення, яке розширює сучасні знання про пошанування чудотворних ікон Божої Матері в Україні. Виявляється, що в середині ХVІІІ ст. у великому вівтарі Святоіллінської церкви знаходилася чудотворна ікона Матері Божої Радавської, що походила зі старовинного Перегінського монастиря в урочищі Радава. Сюди її перенесли кілька років перед тим.
Отже, з огляду на багатовікову історію храму пророка Іллі та церковні реліквії, які перебували в ньому, святиня ідеально вписувалася в майбутню програму діяльності Духовної Семінарії. Але чому саме наприкінці  ХVІІІ ст., коли слава княжого Галича вже померкла та й годинник часу достукував останні епізоди з життя храму, тут постав один із Світильників Істини УГКЦ?
Очевидно, це було пов’язано із тими епохальними змінами, які відбувалися упродовж ХVІІІ ст. в історії нашої Церкви і, найперше, з діяльністю трьох львівських єпископів – Варлама, Атаназія і Льва Шептицьких (1710-1779рр.), спрямованою на піднесення релігійного й просвітного рівня в народі, зростанню авторитету та освіти світського духовенства. Разом з тим, верховний провід Української Церкви завжди намагався воскресити традицію, пов’язану з Крилоською горою, як визначним центром християнства. Так було на початку ХІV ст., коли саме в Крилосі стала діяти Галицька митрополія. У ХVІ ст. з попелу постала Успенська церква. На початку ХVІІ ст. в Галичі-Крилосі функціонувала найбільша в Україні релігійна друкарня.
Заснована водночас із Львівською (1779) Галицько-Крилоська (так її називають в латиномовних документах) Духовна Семінарія проіснувала 6 років (до 1785 р.). У 1784 р. її закрили згідно з розпорядженням імператора Австрійської держави Йосифа ІІ. Щоби випускники мали змогу здобути повну освіту, то навчальний заклад продовжував функціонувати ще один рік.
Вихованці Галицької Духовної Семінарії проживали у приватних помешканнях, а до Святоіллінського монастиря приходили тільки на навчання.
Навчальна програма цього закладу була ідентична до програми Львівської семінарії. Вихованці перш за все отримували найнеобхідніші знання для душпастирської праці. З догматики їм викладали основні правди святої віри. Морального і пасторального богослов’я вчилися з підручника «Нравоучительної богословії». Особлива увага приділялася способам уділювання Святих Тайн, обов’язкам пароха, вмінню виголосити святу проповідь. Студенти проводили практичні лекції для катехізації дітей. На практичних заняттях в Семінарії молоді богослови виголошували проповіді перед своїми товаришами українською і польською мовами. Після критичних зауважень і виправлених помилок їх направляли в галицькі церкви, де вони виголошували свої перші проповіді народові. Отець-доктор Мирослав Марусин відзначає у своїх наукових працях, що в обидвох галицьких Семінаріях значна увага приділялася вивченню Ірмологіона, київських церковних наспівів, хоровому співу, який в часи єпископа Льва Шептицького стояв дуже високо в Західній Україні. Духовний навчальний заклад давав основні знання обряду, для цього студенти мусіли глибоко студіювати Требник і Устав Богослужінь. Важлива роль відводилась виховній дисципліні, так званій «політиці», на заняттях з якої навчали майбутніх священнослужителів умінню поводитися в громадськім і товариськім житті.
На жаль, ми не знаємо скільки всього богословів випустила Крилоська Семінарія. Проте достеменно відомо, що 96 випускників семінарії були висвячені у Львові, з них лише 23 до вступу до семінарії не навчалися в гімназії, всі інші пройшли той чи інший курс гімназійної підготовки: 2 закінчили перший клас гімназії (інфірму), 1 – граматику, 22 – синтаксу, 20 – поетику, 22 – риторику, 6 - філософію.
Як зазначає сучасний церковний історик отець Микола Пристай, більшість галицьких семінаристів були: синами священиків – 71, кріпаків – 9, міщан – 4, дяків – 3, рільників – 3, мельників – 2, шляхтичів – 2, солтисів – 2. 
Збереглися відомості тільки про двох викладачів Галицької Семінарії – Євстахія Липницького та Василя Могильницького. Син крилошанина Осипа Липницького закінчив філософію та богослов’я у Панській колегії театинів у Львові. Півтора року був викладачем догматики та морального богослов’я в Галицькій єпархіальній семінарії. Після висвячення (4 серпня 1782р.) призначений сотрудником у свого стрия Андрія, а після його смерті (13 листопада 1792 р.) став парохом Зарваниці. Василь Могильницький навчався в Крилоській Духовній Семінарії, згодом викладав в цьому навчальному закладі.
Після закриття Семінарії, Святоіллінський храм-ротонда і монастир почали швидко занепадати. На початку ХІХ ст. церква вже стояла без склепіння, через що її розібрали на матеріал для побудови Єпископського палацу біля Успенської церкви в Крилосі.
Очевидно, що настала пора  увіковічнити це священне місце для нашої церковної історії, бо фундаменти Святоіллінської церкви знаходяться майже при узбіччі траси Івано-Франківськ-Львів, якою щоденно проїжджають тисячі людей з України і цілої Європи. Воно того вартує навіть тому, що в Святоіллінському монастирі провів свою останню ніч на Батьківщині перед від’їздом на Захід творець першої у світі Конституції, гетьман України Пилип Орлик.
Ігор Коваль, 
почесний краєзнавець України
     
Наталія Духович, 
методист центру туризму 
і краєзнавства

Переглядів: 627 | Додав: limnytcja









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022