Причин для розлучення може бути багато – від частих конфліктів до подружньої невірності. Проте у 1930 році «яблуком розбрату» для одного станиславівського подружжя стала… кулінарія.
Не секрет, що раніше чоловіки обирали собі дружину значною мірою за величиною посагу. Бідніші єврейські сім’ї, які не могли забезпечити своїх доньок багатим приданим, пропонували женихам вигідну альтернативу – харчування. Новоспечений чолфсовік разом з дружиною міг постійно харчуватися в домі тестя та тещі і не вносити за це жодних коштів.
Двадцятирічний помічник шевця Йоель Бретшнайдер заручився з гарною, але бідною дівчиною Ганною Лібскінд, чиї батьки не могли дати за нею багатого посагу. Але наречений не вагався ні хвилини, бо дівчина йому дуже подобалась, а крім того, теща готувала так, що пальчики оближеш.
Особливо смакували молодикові м’ясні страви, а також смажена риба під особливим соусом. Молоді люди побралися і жили в найкращій згоді, причому Йоель не забував навідувати тещу й досхочу ласувати смачними стравами.
Однак згодом щось пішло не так. Молодик із жалем помітив, що матір дружини явно економила на харчуванні – обіди були вже не такими смачними й щедрими. Це обурило Йоеля до глибини душі, адже харчування було важливою частиною шлюбної домовленості! Без жодних вагань він пішов до рабинату і зажадав розлучення, бо матір його дружини вже не годувала його так добре, як раніше, а головне, зовсім перестала готувати смачну рибу під соусом.
Як повідомила преса, рабинат відклав розгляд цієї справи на кілька днів, щоб вирішити, чи може кулінарія бути причиною розірвання шлюбу.
Газета «Справедливість» від 20 грудня 1930 року.

Підготувала Олена БУЧИК