Вже 6 – ий рік Збройні Сили України захищають нашу державу від східної орди. Про їхні нелегкі будні, а іноді й трагічні втрати, ми отримуємо щоденні інформаційні повідомлення.
100 – років тому попередники сучасної східної орди, бажаючи вкорінити свої революційні ідеї на теренах європейських держав, вирішили здійснити контрнаступ в польському напрямку, зокрема на Варшаву. Якщо сучаснику відомі терміни радянсько – польська війна, «чудо на Віслі», то події локального характеру є практично забутими.

Ми ходимо своїм містом щодня, як сто років тому ходили ним інші люди. Декого вже давно немає. Дехто ще пам’ятає, чим жило, куди рухалося, кого приймало, що чуло наше місто, коли воно ще називалося Станіславовом.

Історію довоєнного Станіславова вже кілька років досліджує молодий історик із Торунського університету Ярослав Краснодембський. Він шукає відомості в архівах, приватних колекціях, розмовляє з людьми. Недавно Ярослав поспілкувався із Адамом Єжи Хованцем, багаторічним віцедиректором Дому Книги у Кракові, сином довоєнного президента Станіславова Вацлава Хованця, який керував містом з 1924 по 1935 роки.

Раритетні бойківські предмети побуту, знаряддя праці, історичні документи, церковні речі, національний одяг бойків – такі унікальні пам’ятки своєї батьківщини зібрали у кімнаті-музеї у селі Сваричів Рожнятівського району. Власними зусиллями облаштовували музей викладачі рожнятівської дитячої мистецької школи Василь Яцків та Наталя Волощук.

Причиною для відкриття музею стала зацікавленість школярів до історії та бойківської говірки. На уроках викладачі побачили, що діти не знають, що таке “терлиця”, “дергачка”, “самотічка”… Щоб довго не розказувати,  а вживу показувати, як виглядають ті чи інші речі, заснували музей.

Продовжуємо фантазувати на тему, чого б не дорахувалося наше місто, якби тут не було залізниці. 

Уявімо, що інженери вирішили зекономити на мостах через Бистриці та проклали колію через Тисменицю. Тож 1 вересня 1866 року перший потяг рейсу Львів-Чернівці прибув саме туди, пише Репортер. 

Союз і спілка

Оживити Палац Потоцьких: усі три корпуси потребують реставрації.

За словами директора КП “Простір інноваційних Креацій “Палац” Володимира Гайдара, насамперед на пам'ятці виконують протиаварійні роботи, пише Фіртка.

Відновлення пам’ятки архітектури місцевого значення вимагає чимало часу та ресурсів.

Послання у пляшці. Цікаву знахідку майже столітньої давності виявили на Тисмениччині.

Місцеві будівельники під час проведення ремонтних робіт у Тязівській гімназії відкопали “капсулу часу”, датовану 1929 роком.

Її знайшли в одному з початкових класів під підлогою. У пляшці, яку випадково розбили, знайшли чотири листки. На двох – імена і прізвища тих, хто зводив тоді школу. Це були майстри з Єзуполя, Ямниці і Тязева.

Цього року минає 140 літ від дня народження Івана ДЕМ’ЯНЧУКА, нашого земляка, відомого мовознавця, літературознавця, перекладача творів античної літератури, члена Українського педагогічного товариства, члена-співробітника філологічної комісії Краківської академії наук, фундатора «Рідної школи» ім. Маркіяна Шашкевича в м. Станиславові. Життя українського вченого з Галичини передчасно обірвалося в сибірській неволі.

Народився він 1880 року в Надвірній. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Протягом 1906-1914 рр. викладав латину і грецьку мову в Станиславівській гімназії з руською мовою викладовою.