Якось мені довелося проводити екскурсію Франківськом туристу зі сходу України. Не пам’ятаю, звідки саме він був, але точно з якогось промислового регіону. Гість дуже дивувався, чому на вулицях так багато людей. «Це ж будній день! – казав він. – У вас усі літні кафе забиті, на стометрівці не проштовхнешся. Чому люди не на роботі?!».

Виявляється, подібне запитання хвилювало не лише його. У далекому 1870 році краківська газета «Край» теж цікавилась, за рахунок чого живуть мешканці Станиславова. Наведемо невеличкий уривок із фейлетону, пише Репортер.

«Одного з наших земляків, який вперше від’їжджав до Парижа, вразила маса найрізноманітніших афіш так сильно, що той не вагався висловити категоричної думки про те, що там люди нічого не роблять, тільки розважаються. Переконався, однак, незабаром, що ніде так не працюють, як у Парижі. А ось при в’їзді до наших міст, як наприклад, до Станиславова, може зародитись думка (тим більше в людини, не обізнаної з тутешніми справами), що тут люди головним чином п’ють, палять і шукають щастя в лотереях».

І це при тому, що життя у Станиславові було геть не з дешевих. У 1901 році «Кур’єр Станиславівський» повідомляв, що оренда двокімнатної квартири тут кош­тує 800 корон на рік. І це було дорожче, ніж у Львові, Відні, Лондоні, навіть у тому самому Парижі. Схоже, французька столиця до станиславівських стандартів тоді не дотягувала.

Іван Бондарев