Німецький філософ Людвіг Фейєрбах казав, що гумор переносить душу через прірву і вчить її грати з власним горем.

У міжвоєнному Станиславові жив старий єврей Лейб. Невідомо, чи читав він Фейєрбаха, але слова мислителя були його життєвим кредо, пише Репортер.

Лейб був жебраком, мало цим переймався, називав на «ти» усіх можновладців міста, постійно посміхався і мав чудове почуття гумору. У Станиславові здобув славу вар’ята. За кілька років перед війною Лейб важко захворів і потрапив до єврейського шпиталю, куди безкоштовно приймали убогих. Відчуваючи наближення смерті, він покликав до себе голову кагалу та проповідника синагоги Темпль.

Коли запрошені прибули, Лейб, шмигаючи носом від розпуки, повідав свою останню волю.

«Шановні добродії! Усім відомо, що все життя я просив милостиню, люди кидали мені дріб’язок. Таким чином назбиралося… 500 доларів. Я заховав їх у комині старого будиночку на вулиці Довгій, номер чотири. Тож заберіть їх на якусь добру справу і моліться за мою душу».

Почувши це, очільники єврейської громади стрімголов кинулись до виходу. У циліндрах та дов­гих сюртуках двоє поважних чоловіків бігли вулицями міста, аби ніхто їх не випередив.

Діставшись Довгої вони залізли у комин і довго там копирсались. Зрозуміло, нічого не знайшли, і злі, перемазані сажею, немов два чорти, повернулися додому.

Іван Бондарев