У 1882 році в Станиславові відкрили нову в’язницю, яку стали називати «Дібровою». Вона була розрахована на тисячу в’язнів «грецького і греко-католицького віросповідання» – тобто українців. Для них у тюрмі влаштували велику каплицю з високою вежею. Журналіст «Кур’єру Станиславівського» Владислав Цесельський розповідає, як освячували хрест:

«Цікавим моментом в історії будівництва цього закладу було урочисте встановлення хреста на вежі каплички, яке відбулося 1882 року. Найповажніших громадян нашого міста запросили бути свідками цієї події, було складено відповідний документ, і його, разом із грішми давніших років і новими, запаяли у бляшаній банці, яку закріпили на верху вежки. Старший тесля під час цієї події проголосив на вежі три тости: «За славу Бога, за честь цісаря і успіх усіх присутніх», а гурт свідків криками, сповненими ентузіазму, знизу повторював тости мовця, що стояв високо вгорі. Якийсь святковий настрій полонив розум усіх присутніх. Для всіх став видимим монументальний доказ опікунської турботи, що передбачає долі людей і потреби загалу на майбутнє».

Однак, радість тривала не довго. Наступного дня фундаційний документ знайшли під муром, банка виявилась розбитою, гроші зникли. Довелось робити друге освячення, але вже тихенько, без помпезностей.

Іван Бондарев