Вулиця Галицька є однією з найстаріших у нашому місті. Ще коли Станиславів був фортецею, вона вже існувала, провадила від Ринку, попри браму й далі – у бік Галича.

Вона унікальна тим, що при всіх режимах зберігала історичну назву, її жодного разу не перейменовували, пише Репортер.

Але наша історія не про це. Зрозуміло, сто років тому Галицька мало нагадувала теперішню вулицю. Над проїжджою частиною не було тролейбусних ліній, а замість радянських хрущовок стояли маленькі одноповерхові будиночки. І жити у тих будиночках було малоприємним задоволенням.

Журналіст Мартин Поллак у книзі «До Галичини» доволі колоритно описав вигляд околиць Станиславова початку ХХ століття, і це мало нагадує міф про «золоту добу бабусі Австрії».

«Не було електрики, як і мощених тротуарів, багнюка сягала до кісточок, а сміття прямо з порога викидали в канави, якими часто збігали нестримні потоки помиїв, що в них легко могла втопитися необачна курка».

Станиславівські дівчата. Поштівка з колекції Володимира Шулепіна

Та що там курка?! У жовтні 1911 року на Галицькому передмісті восьмирічна дів­чинка впала в широку канаву перед своїм будинком і загинула в її мутних водах. Газети писали, що це мало не диво – втопитися посеред міста, прямо на вулиці. Але тоді у Станиславові такі «дива» були можливі.

Іван Бондарев