П`ятниця, 02.12.2022, 17:35:59

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2012 » Грудень » 9 » Матвієнко, побратим Заливахи
19:14:41
Матвієнко, побратим Заливахи
Його називають учнем і продовжувачем мистецьких традицій Заливахи. «Так тепер вже ніхто не малює», – каже про Юрія Матвієнка куратор виставки його робіт, яка відкрилася минулого вівторка у Музеї мистецтв Прикарпаття, мистецтвознавець Мирослав Аронець. «Камертоном високого мистецтва» вважає роботи майстра відомий франківський художник і критик Мирослав Яремак.
Виставка має назву «Червоне і чорне», що одразу наштовхує на асоціації з українською класикою. Так воно і є. Живопис франківчанина Юрія Матвієнка, на думку критиків, є продовженням традицій українського модернізму 60-х років минулого століття. Що тепер власне вже вважається класичним мистецтвом. «Це велика подія для музею і для громадськості міста, що ми маємо можливість бачити саме такий живопис, – відзначає Мирослав Аронець. – Бачимо продовження і розвиток традицій Опанаса Заливахи. Так ніхто не малював, як Заливаха. І сьогодні ніхто так не опрацьовує ці теми, як Юрій Матвієнко. Учень чи побратим, не знаю, як краще сказати, увібрав від Майстра не тільки зовнішню видиму форму, техніку, рисунок, але й внутрішню суть і філософське бачення теми. Ці узагальнені образи – України і українців, матері, боротьби, волі, скорботи – мають внутрішню монументальність, значущість і смислову лаконічність. Це яскраво виражене чуття – що рідко у наших художників зустрічається – українськості. Зараз художники орієнтовані більше на формальні пошуки кольору і ліній, на формальні кольорові плями, що є похідним від імпресіонізму. А тут ми маємо приклад класичного мистецтва – образне бачення цілого передано в лінії, кольорі, композиції і закладено в смислі. Цим роботам притаманна сконцентрованість на національному, ідейність. Це своєрідна точка ідентифікації митця». 
«Все на цьому світі має свої витоки – так, як річка, як життя, як почуття. Має свої витоки і моє мистецтво, –  розмірковує автор. – Я дуже гордий з того, що в 70-х роках закінчив «Гуцульську академію» – Косівський технікум народних художніх промислів. Мій мистецький смак сформувався там, на роботах передовсім таких видатних майстрів гуцульської різьби, як Корпанюки й Шкрібляки. То були художники потужної енергетики, унікальної естетики й надзвичайно великої потуги. Я взяв все це на озброєння. Багатоплощинність, композиція, лінії – все це я виніс з естетики гуцульської штуки, все це запало мені в голову і в серце. І те, що я – українець, також цілком усвідомив тут, на Прикарпатті, у Франківську. Дякую долі, що звела мене з Опанасом Заливахою. Свого часу він мною заопікувався, відкрив для мене цілий світ монументального мистецтва. Мене дуже вразила його національна потуга. Пригадую, що думав тоді: ти диви, як воно збігається із тим, що я сам узяв із гуцульської різьби. Пам’ятаю, коли ми познайомилися і він побачив мою роботу – а я саме малював у своїй майстерні, то поклав руки мені на плечі і сказав: «Знаєте, Юрку, у нас із вами багато спільного…»
Відчуття спільності в роботах Матвієнка і Заливахи відзначає і Мирослав Яремак. «Співпраця, безумовно, взаємовплинула, – визнає мистецтвознавець. – Та на цій виставці автор вперше відкрився у всій своїй повноті. Його роботи – це камертон високої культури. Коли наш музей, а я переконаний, що так воно і буде, спроможеться виділити в своїй колекції окремі мистецькі лінії, то обов’язково роботи Юрія Матвієнка будуть демонструвати розвиток українського модернізму в 1950-70-х роках. Нам усім ще треба буде добре обдумати, чому цей модернізм сьогодні відкривається тут поміж нами…»
«Нарешті наше місто змогло побачити дуже шляхетні твори дуже світлого автора, – підсумовує організатор виставки, художниця Світлана Хміль. – Дуже довго художник Юрій Матвієнко був невостребуваний, не залучений у мистецький простір Франківська. Але це можна пробачити консервативному Франківську – за те, що в ньому стаються ось такі, як ця виставка, несподівані відкриття. І ти раптом бачиш присутність надзвичайно великого напластування – культури, інтелекту, думки, пошуку, творчого неспокою, глибокої рафінованої українськості. Бачиш особливого митця й унікального майстра». Виставка, за словами Світлани Хміль, представляє тільки частину доробку художника, що створений від кінця 1980-х до початку 2000-х років. Тож відкриття будуть тривати.
Наталія КУШНІРЕНКО

Переглядів: 502 | Додав: limnytcja









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022