Неділя, 2021-10-24, 3:16 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2011 » Грудень » 16 » Наша історія. До 200-ліття від дня народження І.Вагилевича (1811-1866)
6:58 PM
Наша історія. До 200-ліття від дня народження І.Вагилевича (1811-1866)
В умовах розбудови Української незалежної держави назрілою є об'єктивна потреба вивчення, збереження та розвитку національної культурної спадщини шляхом активної пошуково-дослідницької діяльності в галузі історичного краєзнавства. Одним із знаних представників галицького краєзнавства ХІХ ст. був вчений, етнограф, пошуковець Іван Вагилевич.
Іван Миколайович Вагилевич народився 2 вересня 1811 р. у с. Ясень, тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. Після закінчення нормальної школи у м. Бучачі вчився у Станіславській гімназії. У 1829 р. юнак познайомився з М. Шашкевичем. Із 1830 по 1838 р. І. Вагилевич – в університеті у Львові. Закінчив українську греко-католицьку семінарію (1839). Із 1846 до 1848 р. – був священиком у с. Нестаничах Золочівського округу. В 1848 р. працював редактором часопису "Дневник руський". Із 1851 р. був хранителем бібліотеки Оссолінеум, а з 1862 по 1864 – науковим керівником із упорядкування міського архіву Львова. Помер 10 травня 1866 р., похований у Львові. У рідному селі вченого в 1937 р. встановлено пам'ятник на честь  І. Вагилевича і "Руської трійці".
Доробок І. Вагилевича складається з низки друкованих і неопублікованих досі розвідок, багатьох екскурсів, підготовчих матеріалів, заміток. Інтереси вченого в галузі українознавства були обширними і різноманітними. Його цікавили  етапи історичного розвитку українського народу, проблема втрати національної державності та можливості її відновлення, становище селянства, визвольні рухи, історія козацтва тощо.
Узагальненням Вагилевичевих поглядів на історію українського народу є стаття "Південна Русь", у якій зроблено спробу періодизації історії України.
Суспільні рухи – козаччину та опришківство в Карпатах – І. Вагилевич розглядав як важливі складники народного відродження. Організацію й діяльність Запорозької Січі вважав певною формою державного життя. Важливою науково-довідковою працею І. Вагилевича є рукописна "Хроніка Південної Русі", написана в формі хронологічних таблиць, що охоплюють період 1300-1791 рр. У вищезгаданій праці вчений сумлінно занотував факти про боротьбу проти іноземних, в тому числі й татарських завойовників. Згадав народні повстання (Х. Косинського, П. Павлюка, С. Наливайка та ін.), які трактував як релігійні війни, появу чужоземних військових залог у містах.
Одним із перших І. Вагилевич опублікував результати досліджень археологічних пам'яток – скель у селах Розгірче (1838), Урич (1843) (Львівщина), Бубнище (1862) недалеко Болехова, Дорі поблизу Яремча, Підпечарах біля Тисмениці, Томашівцях поблизу Войнилова вивчав замки й оборонні укріплення у Галичі, Писаний Камінь в Ясенові  (Гуцульщина).
Ряд досліджень І. Вагилевича присвячено історії та культурі Прикарпаття. До таких, зокрема, належить розвідка "Місто Галич" (1839), цінна історико-етнографічними спостереженнями автора. Розглядаючи національний склад населення, І. Вагилевич появу польських осадників у Галичі датував XV ст. (хоча вони з'явилися ще у середині XІV ст. – І. Т.).
Значну увагу вчений приділив караїмам, які є нащадками тюркських племен Хозарського каганату VІІІ-Х ст. Переселення караїмів до Галича, на думку І. Вагилевича, відбулося в середині XІІІ ст. на підставі договору Данила Романовича з ханом Батиєм. У статті "Початки Львова" вчений висвітлював проблему походження назви галицької столиці, намагався встановити час її заснування, подав опис найдавніших архітектурних пам'яток міста. Історик мав намір видати збірник краєзнавчих праць.
У 1841 році на підставі власних спостережень дослідник написав працю "Монастир Скит в Маняві" (1848). Публікація складається з коротенького вступу, опису руїн і місцевості, народних переказів, приміток, додатку з двох грамот та ілюстрацій. Праця хибує через недостатнє використання І. Вагилевичем документальних джерел, оскільки історію Скиту висвітлено виключно на основі переказів. Загалом, на думку сучасного дослідника життя і творчості І. Вагилевича Григорія Дем'яна, ця "праця вченого з виразним антигабсбурзьким спрямуванням та низкою корисних для науки фактів і влучних висновків була малою, але плідною зерниною західної історіографії першої половини ХІХ сторіччя".
Після закінчення навчання І. Вагилевич брав участь у розкопках кургану поблизу Олеська й Монастириська у Стрийському окрузі. Мав намір подорожувати до Снятина, де в одному із приміських сіл дяк мав хроніку. Дослідник поїхав туди, щоб переписати її, але через відсутність грошей добрався лише до Монастириськ, і змушений був повернутися.
У статті "Руська медаль" (1842) Іван Вагилевич розповідає про давню монету із зображенням архангела Михаїла зі списом у руці. Її знайдено під час оранки в селі Саджаві неподалік містечка Богородчани (Івано-Франківська обл. – І. Т.). Автор висловлює припущення, що знахідка походить із княжих часів.
Характерною рисою краєзнавчої діяльності "Руської трійці" була значна зацікавленість історією повстанського антифеодального руху в Карпатах, відомого під назвою опришківство. Першим в українській літературі цю тему порушив Маркіян Шашкевич оповіданням "Олена". Правдивий узагальнений образ опришківського ватажка створив І. Вагилевич у поемі "Мадей". Продовженням цієї тематики була історико-етнографічна монографія І. Вагилевича "Карпатсько-гірська Русь", яка залишилася незакінченою. Серед підготовчих матеріалів із вищезазначеної теми залишилися незакінчені статті "Дещо про збійників Карпатських гір", "Добощук", "Смерть Добощука" та різні виписки документальних джерел і літератури про соціальні рухи. Наголошуючи на масовості опришківського руху, І. Вагилевич зазначає, що у ньому брали участь навіть дівчата, зокрема Марія Кацунєк із Лукви. Поряд із цим учений описував звичаї і повір'я опришків, їх озброєння й одяг.
І. Вагилевич розумів опришківство як своєрідний вияв національно-визвольної боротьби. Він не замовчував і негативних рис цього руху – грабіжництва і пов'язаних із ним жорстокостей. Очевидним перебільшенням було зрівняння І. Вагилевичем ролі опришків і козацтва в історії українського народу.  (На думку В. Грабовецького і Б. Гавриліва згадана "Хроніка…" є окремим джерелом невідомого автора, яку І. Вагилевич планував використати у своїй науковій роботі з цієї проблеми – І. Т.)
Отже, І. Вагилевич як історик і краєзнавець стояв на демократичних позиціях. У його творчій спадщині помітні риси як народовської, так і державницької історіографії. Вчений досліджував як суто наукові проблеми, так і питання, пов'язані з національно-визвольним рухом, чим привертав увагу співвітчизників щодо можливості відновлення боротьби за національне самовизначення і незалежність українського народу. Як дослідник історії рідного краю І. Вагилевич був активним прихильником сумлінного дослідження священної спадщини незабутніх предків, свідченням чого є його історичні розвідки з історії Галича, Манявського монастиря, карпатського опришківства та його археографічні праці.
Іван Тимів,
історик,
завідувач етнографічного
музею Калущини

Переглядів: 550 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 21. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2021