Як ми вже писали, у Луврі триває виставка дерев’яних скульптур Іоанна-Георга Пінзеля. Єдину відому на сьогодні кам’яну скульптуру святого Онуфрія жителі села Рукомиша, де Єжи Гофман знімав «Тараса Бульбу», до Франції не пустили. Всі аргументи «за» і «проти» вже оприлюднили ЗМі. Та недавно став відомим ще один факт, котрий подаємо без коментарів: селяни забажали в обмін на скульптуру Пінзелевого Онуфрія мішок золота. Це не жарт і не анекдот, а аргумент, до котрого вдалися жителі села, довідавшись про приблизну вартість твору Пінзеля. Як? Ера інтернету. Отож, зважаючи на це, треба пам’ятати, що нині будь-яка інформація поширюється миттєво, особливо негативна. Тому не варто тішити себе тим, що коли генієм Пінзеля захопиться світ, то це зробить Україні безпрецедентну культурну промоцію. Спробуємо пояснити, чому. Річ у тім, що довкола цієї культурної події — виставки Пінзеля у Луврі — виринають негарні факти, особливо про те, як держава дбає про спадок свого генія, про котрого насправді пересічні громадяни знають мало. «Кандидат у депутати, відомий адвокат», — так відповідали жителі Бучача на запитання журналіста одного з центральних каналів про те, хто такий Пінзель. Дорогою у ХХI століття збережені в Західній Україні твори цього знаменитого скульптора натерпілися — їх, створених для храмів, щороку з любов’ю білили вапном, руйнуючи безцінну позолоту. У церкві села Годовиці поблизу Львова, скульптурний ансамбль вівтаря з котрої сьогодні є центральним в експозиції виставки Пінзеля в каплиці Сен-Шапель у Луврі (щоправда, хрест нетранспортабельний, тому французи виготовили самі — з червоного дерева), немає навіть даху, а двері відчинені для всіх, тому святі з понищених фресок бачать небо, а люди заходять і залишають свої написи на стінах старовинного храму. і абсолютно нічого не змінилося, як і в храмах у Городенці, з котрими також пов’язують діяльність Пінзеля, — у церкві Непорочного Зачаття Божої Матері та церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Наприкінці лютого всі 27 творів Пінзеля, як стало відомо, повернуться додому — до своїх колишніх власників: або у храми, або в музеї. А там умови не такі, як у Луврі, фахівці котрого навіть повітря рідного «набирали» у герметичні ящики, щоб скульптури легше перебули транспортування. В Україні такого догляду їм, звісно, не бачити. Тому реставрація 27 із 55 збережених і авторизованих на сьогодні творів Пінзеля стала для скульптур майстра і української культури загалом наймасштабнішим і таким, котрим варто пишатися здобутком. Адже це продовжило їхнє життя на століття. Таку саму місію має інше продовження буття мистецьких творів — у розкішному виданні-каталозі. Віра Стецько, мистецтвознавець і директор Тернопільського краєзнавчого музею, днями презентувала альбом «Таїна Пінзеля». «Книжку цю я готувала майже тридцять років. Ми присвятили альбом пам’яті Бориса Возницького, з котрим працювали разом. Сьогодні поляки дуже хочуть Пінзеля привласнити, вони вже давно про нього пишуть, видають книжки, але у Польщі немає творів Пінзеля. Жодного. Пінзель жив і творив в Україні, витворивши неповторний культурний феномен — дерев’яну експресивну барокову пластику. 2007-го року «Грані-Т» видало альбом про творчість Пінзеля, але там, на жаль, вміщено і твори, котрі йому не належать. Цей майстер починає захоплювати світ. 24 жовтня в Японії відбулася презентація документального фільму про майстра Пінзеля. Та Україна наразі не викупила права на прокат цієї стрічки. Нерідко сьогодні можна почути з усіх усюд сенсаційні вигуки: «Ми знайшли Пінзеля!». Це все гіпотези, бо нині атрибутовано тільки 55 скульптур, котрі належать руці Іоанна-Георга Пінзеля. Щоправда, Пінзель мав майже сорок учнів і послідовників», — розповіла Віра Стецько. Альбом, меценатами котрого стали ірина та Віталій Демкури з Києва, починається із мапи України, на якій позначено місця, де працював Пінзель, наведено також усі храмові споруди, для котрих він створював скульптурні ансамблі. До створення книги долучився фотограф Костянтин Сачек. Бібліотека Лувра також закупила український каталог-альбом «Таїна Пінзеля» для туристів, бо у французькому каталозі навіть карти українських земель немає, хоча Пінзеля називають майстром, що творив на теренах сучасної України. Леся ТУГАЙ |
