Середа, 07.12.2022, 04:39:52

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Грудень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
 
Архів новин
Головна » 2012 » Грудень » 9 » «Він увесь час пропагував і наші пісні, і музику». До 90-річчя від дня народження Юрія Цибрівського
19:00:38
«Він увесь час пропагував і наші пісні, і музику». До 90-річчя від дня народження Юрія Цибрівського
Чимало галичан, які виїхали в кінці Другої світової війни до Західної Європи, емігрували потім ще далі - до Австралії та Америки, утікаючи від радянського «раю». Серед них був і наш краянин, піаніст Юрій Цибрівський.
Опинившись у США, митець отримав спочатку працю, яка не мала з музикою нічого спільного. Та й вибирати не дуже було з чого – хіба між різними фабриками. В цьому його життя нічим не відрізнялося від життя інших емігрантів, незалежно від їхнього фаху. І все ж він не тільки зумів зберегти свій талант, але й чимало прислужився ним для розвитку музичної культури української діаспори.
Юрій Цибрівський належав до третього покоління піаністів у своїй родині. Відомими виконавцями і педагогами були його бабуся по матері Катерина Кміцикевич – сестра скрипаля і композитора Івана Левицького, і мати – Наталія Кміцикевич-Цибрівська. Музично обдарованим був його батько – Дмитро Цибрівський, відомий громадський діяч, хоровий диригент, один з організаторів культурного життя Надвірнянщини.
Юрій Цибрівський прийшов на світ у Надвірній на Прикарпатті 20 грудня 1922 року в інтелігентній сім’ї. Хлопчика та його сестру Тетяну батьки виховували в любові до рідної культури, в атмосфері злагоди та  взаємоповаги.
Про те, як він став музикантом, Юрій Цибрівський вже в Америці писав: «Моя музична освіта почалася в семирічному віці під керівництвом моєї матері, яка була вчителькою фортепіано після закінчення Віденської державної Академії музики. В 1935 р., маючи дванадцять років, я вступив до Станиславівської української гімназії. Водночас із цим став навчатися в Українському музичному інституті [філія Львівського Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка в Станиславові], де закінчив трирічний курс з теорії, гармонії, контрапункту, інструментознавства, нотної грамоти».
По спеціальності Юрій Цибрівський вчився у класі одного з найкращих педагогів – Стефанії Крижанівської. Він був дуже здібним, працьовитим і наполегливим, постійно виступав у звітних концертах Станиславівської музичної філії та в річних пописах філій Музичного інституту у Львові, куди допускалися тільки найкращі учні. Про деякі з цих виступів писала преса, зокрема газета «Діло» та журнал «Українська музика».
В кінці 1939 року Станиславівська філія була ліквідована. Замість неї постали два навчальні заклади: дитяча музична школа та музичне училище, в якому Юрій Цибрівський провчився один рік. В 1940 році він взяв участь у конкурсі на краще виконання творів Петра Чайковського, на якому виборов друге місце.
Закінчивши училище, Юрій поїхав до Львова, де став студентом консерваторії ім. М.Лисенка (клас Г. Левицької). В цей момент, за його словами, він остаточно вибрав музику своєю професією. І хоча навчання перервала війна, з 1943 року юнак знову стає студентом, на цей раз – Віденської консерваторії музики. Тут Ю.Цибрівський не тільки продовжує  опановувати фортепіанну майстерність, але й зацікавлюється композицією. Також, на додаток до офіційної освіти, він займається два роки приватно у відомого педагога й піаніста Пауля Пішера. В цей час Пішер працював над видатним підсумком своєї педагогічної праці – «Трактатом про фортепіанну техніку», і Юрій не раз заміняв професора на лекціях, що стало для нього доброю педагогічною практикою.
Шестирічне перебування у Відні ознаменоване й розгорнутою виконавською діяльністю Юрія Цибрівського. Разом з кількома студентами різних віденських музичних закладів він створює інструментальний ансамбль, з яким об’їздив мало не всю Австрію. Слухачі приймали концерти молодого колективу з великою симпатією. Працював Юрій і на радіо, виступаючи як соліст та акомпануючи музичним радіовиставам.
Коли навчання підійшло до кінця, перед Цибрівським виникло питання, що робити далі. Спершу він переїжджає до Зальцбурга, де працює концертмейстером вокалістів у знаменитому Моцартеумі. У Зальцбурзі він також  організовує невеликий хор і стає його диригентом. На початку січня 1950 року хор дуже вдало виступив на радіо з програмою різдвяних колядок.
У тому ж році Юрій отримує візу до США і виїжджає за океан. Оселившись у Спрінгфілді (штат Массачусетс), влаштовується на одну з місцевих фабрик. Та хоч цілі дні митець віддавав роботі для хліба насущного, вечори і вихідні належали музикуванню, концертним виступам і приватним урокам гри на фортепіано.
В Америці Юрій Цибрівський довершує свою музичну освіту. Закінчивши музичний відділ Єльського університету в Нью-Гейвені, він отримує диплом, який дає можливість працювати в американських музичних закладах.
У 1952 році у Нью-Йорку був заснований Український Музичний Інститут (УМІ), філії якого згодом відкрилися в багатьох американських містах. Коли в 1955 р. почали діяти відділи в Нью-Гейвені та Гартфорді, Юрію Цибрівському запропонували не тільки викладати в них фортепіано, але й їх очолити. А трохи пізніше митець став викладачем однієї з американських музичних шкіл.
Про цей період життя піаніста згадує його дружина Наталія: «Для Інституту не було домівки (так, як всюди), але були лекції, люди радо прийняли його, і Юра вчив. Інших інструментів не навчали, бо не було охочих. Але були пописи, були іспити. На іспити приїздив проф. Роман Савицький, а по його смерті Ігор Соневицький. З Соневицькими ми дружили ціле життя. Юра увесь час пропагував в УМІ і наші пісні, і музику. Згодом Юра дістав працю в Нейборгуд Мюзік Скул. Там вчив 30 літ, аж до смерті. Його любили і поважали, а в почекальні висів його великий портрет […] Це була стара школа, але добрий і гарний будинок, в гарній секції міста. Була гарна (невеличка) концертова заля, де Юра часто грав».
Юрій Цибрівський постійно підтримував піаністичну форму, брав участь  як соліст та акомпаніатор у концертах, які влаштовувала українська діаспора у Нью-Гейвені, Гантері, Нью-Йорку, та завжди був організатором музичної частини українських культурних заходів. Прекрасний ансамбліст, він виступав у складі фортепіанного квартету, тріо, акомпанував відомим інструменталістам та співакам – Левку Рейнаровичу, Теодору Терен-Юськіву, Христині Липецькій, Богдану Василишину, Галині Андреадіс, Марті Кокольській та багатьом іншим. Надзвичайно цікавими були виступи Юрія в ансамблях з його сином Нестором – відомим віолончелістом. Декілька разів Цибрівський акомпанував місцевим постановкам оперних вистав, які йшли під супровід фортепіано замість оркестру. Це були музична казка «Амаль і Різдвяна ніч» Дж. К. Менотті та опера «Любовний напій» Доніцетті.
Також Юрій Цибрівський працював органістом в українських католицьких церквах - спочатку в Нью-Гейвені, потім – у Вудбріджі, де провів останні роки життя.
У 1996 році Юрій приїжджав до України, відвідав численну батькову родину у Львові, побував і в Івано-Франківську, хоч зовсім недовго – вже давалася взнаки хвороба, з якою митцю судилося прожити ще тільки один рік.
У червні 1997-го він відійшов. До останніх днів займався зі своїм тріо «Кантилена», готував концерт, в якому йому вже не судилося виступити...
Галина МАКСИМ’ЮК,
музикознавець

Переглядів: 606 | Додав: limnytcja









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022