Неймовірно сумним був день 14 грудня минулого року для районного Братства вояків ОУН-УПА, коли так несподівано перестало битися серце учасниці національно-визвольної боротьби, довголітнього політв’язня московських таборів Надії Андрійців-Щебиловської – «Конвалії». Пані Надія вміла з енергією й усмішкою передати свою чарівність всім тим, хто з нею співпрацював, і тим, хто знав цю невеличкого зросту жінку з живинкою у характері. Особисте життя Надії, попри боротьбу за незалежність України, дало мало радості. У 1943 році юною вступила в ОУН. Була кур’єром, зв’язковою у відділі пропаганди куреня «Бистрого». А вже у 1945 році 20-річна підпільниця через провокаторів була заарештована разом з чоловіком Павлом Щебиловським – «Зоряном» і засуджена військовим трибуналом до 10-ти років позбавлення волі. Чоловіка засудили до 15 років. Покарання відбувала в таборах Казахстану. Після 9 років тюремних поневірянь Надія Щебиловська була звільнена і переведена на спецпоселення до родини, яка була виселена з рідного села Іванків (Тернопільщина). Батьки померли на засланні. Після повернення з каторги помер і чоловік. Чи не тому такі близькі були їй людські страждання? Чи не тому так «сильно і страшно» переживала вона життєві негаразди? 1964 року Надія повернулася в Україну, у місто Бурштин. І звісно ж не полишила боротьби за незалежність рідної держави. З часом поєднала свою одиноку долю з Романом Німим. Їх біографії доповнювали одна одну, мабуть, тому й пішли вони разом нелегкою стежкою життя. Вони добре усвідомлювали, на який тернистий і небезпечний шлях стали, склавши присягу на вірність українському народові – "Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї”. А тому й ми сьогодні не маємо права бути спокійними і безпечними, не маємо права розслаблятися ні на мить, коли наші вороги (зовнішні і внутрішні) зі шкіри пнуться, щоб знову втягнути Україну в російський зашморг. Рік тому душа Надії покинула землю. Не було за нею ні зла, ні неправди, а тільки безмежна любов до своїх найрідніших і до України. Рідна земля стала колискою для її тлінних останків, а душа «Конвалії» ще й досі запалює націоналістичним духом справжні українські серця. Районна станиця Братства вояків ОУН-УПА Районна організація Товариства політв’язнів і репресованих Районна організація Конгресу Українських Націоналістів | 
