Перед тими, хто прочитав у газеті «Галичина» за 30 червня ц. р. статтю Р. Круцика «Чиї жертви у похованнях біля Пшеничників?», постало кілька запитань: з якою метою написано статтю? На чий млин ллє воду п. Круцик? Чи є хоч якась мораль у п. Круцика? Але перш ніж перейти до викладення нашої думки, хочемо задатися запитанням: що сталося з пам’яттю п. Круцика? Пояснимо чому. П. Круцик мав би пам’ятати, що на початку 90-х років багато членів «Меморіалу» були членами КУН. І головою обласних організацій КУНу і «Меморіалу» був п. Р. Круцик. То що тоді «Меморіал» не був, як він пише, філією КУНу, і все було «о’кей». А до Верховної Ради п. Круцик потрапив не від КУНу? Саме КУН висував його і підтримав на виборах. То що сталося з пам’яттю цієї людини? Але це на його совісті, якщо вона у нього взагалі є. А тепер повернемось до питання: з якою метою він написав цю статтю? На перший погляд, складається враження, що зроблено це нібито з благими намірами. Але ми знаємо, що благими намірами вимощена дорога до пекла. Р. Круцик, з одного боку, підказує імена тих, хто, можливо, похований у Пшеничниках, а з другого — звинувачує Степана Каспрука у забудькуватості, мовляв, той забув про список 531 підпільника, який передав йому п. Круцик. Насправді, як твердить С. Каспрук, Р. Круцик не передавав йому жодних списків. Далі у своїй статті Р. Круцик застерігає «меморіалівців» від можливої епідемії сипного тифу, туберкульозу і т. п. Але ж розкопки тривають цілий рік і ніхто не захворів. Та й останків викопано понад 531, і це не кінець. Більше того, серед жертв виявлено 25% дітей. Згідно зі свідченнями поховання відбувались у 1939—1941 рр. і їх здійснювали енкаведисти, зокрема й ті, що перебували в складі гарнізону в центрі Пшеничників, який там саме в той час своїм завданням мав проводити ці поховання. До речі, після 1944 р., після повторного повернення радянської влади, гарнізону НКВС у Пшеничниках уже не було. Та й закатованих людей звозили не тільки зі станіславської, а й з тисменицької і тлумацької тюрем НКВС. Ховали мертвих здебільшого самі арештанти, які неспроможні були копати глибше через тортури. Потім енкаведисти добивали їх лопатами і засипали недбало землею . Тому поховання виявляють на глибині від 20 до 70 см, яка не надто відповідає санітарно-епідеміологічним нормам для поховання померлих від інфекційних хвороб. Як каже судмедексперт, учасник розкопок жертв комуністичного режиму в Дем’яновому Лазі О. Левицький: «Дані про смерть похованих у Пшеничниках від інфекційних хвороб, про що говорить Р. Круцик, не відповідають дійсності, бо в таких закладах, як тюрма, існує медична служба, яка наглядає за ув’язненими, і при перших проявах інфекційної хвороби таких ув’язнених ізолюють. Таким чином, розмови Р. Круцика про можливі епідемії більше сприяють тим силам, які бажали б припинення розкопок, а не їх продовження, і сіють сум’яття серед жителів області. Намагання Р. Круцика перевести жертви біля с. Пшеничників із 1939—1941 рр. у 1944—1955 рр., очевидно, призводить до зміни системи злочину — від невинно закатованих у статтю боротьби з політичними противниками ОУН і УПА та їх посібниками, як це постійно трактувала комуністична ідеологія. До речі, перед початком зацікавлень п. Круцика розкопками в Пшеничниках у членів товариства «Меморіал», які проводять ці розкопки, працівники Тисменицького райвідділу УМВС брали пояснення, з яких стало зрозумілим, що готується порушення кримінальної справи не за фактом виявлених останків, а за фактом незаконних розкопок. Дивує ще один факт. Знаючи, що в Пшеничниках є місця поховання жертв комуністичного терору, Р. Круцик нічого не зробив для їх розкопок і перепоховання, а поїхав до Києва. Але, приїхавши тепер, коли розкопки тривають уже майже рік, почав звинувачувати всіх підряд у тому, що досі не порушено кримінальної справи за цим фактом. Хоча активісти обласного товариства «Меморіал» робили і роблять усе, щоб цю справу порушити. Р. Круцик добре знає, як це «легко» відкрити кримінальну справу. Адже й по биківнянських похованнях такої справи не порушено і до сьогодні, хоч Р. Круцик уже давно очолює київську міську організацію «Меморіал». То де ви, пане Р. Круцику, блефуєте, а де говорите правду?.. Отож бачимо, що і державні структури, і Р. Круцик заводять справу на манівці. Можливо, добре розуміють, що такі розкопки, як у Пшеничниках, ведуть до світового суду «Нюрнберг-2»... Прийнято на засіданні правління обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса 06.07.2011 року. (Подано з незначним скороченням). "Галичина" |
