ПАРТНЕРСТВО БЕЗ КОРДОНІВ

Interreg NEXT Hungary - Slovakia - Romania - Ukraine CULT.ROUTE

ДНІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПАДЩИНИ

в рамках проєкту

В Івано-Франківську завершується реалізація міжнародного транскордонного проєкту про міжкультурну свідомість багатонаціональних міст. У його рамках франківці змогли познайомитися з культурами етнічних спільнот, які історично мешкали у Станиславові. А також вдалося дослідити територію Палацу Потоцьких. Результати свідчать про те, що наше місто – давніше, ніж вважали досі.

Дерев’яні будинки і кухні етнічних спільнот

У неділю, 6 вересня, у Франківську відбудеться тематична екскурсія «Станіславів з присмаком авантюр, курйозних пригод та пікантних трафунків».

Під час туру лекторка Валентина Мельник розкриє історію міста «під новим кутом» та розповість цікаві випадки, про які не напишуть у підручниках,повідомляють на сторінці Туристично-інформаційного центру Івано-Франківська.

Багато коломиян і гостей міста пам’ятають ресторан «Карпати», який свого часу працював на цьому місці. Для багатьох саме з ним пов’язана історія цієї локації.

Але насправді її історія значно давніша — і, можливо, навіть цікавіша, ніж ми звикли думати.

Задовго до появи ресторану «Карпати» тут вирувало життя коломийської публіки кінця ХІХ століття. Саме на цьому місці працювала відома «Центральна каварня», власником якої був Самуель Гіршгорн.

У Калуші планують оновити сквер на вулиці Сівецькій, присвячений жінкам, які боролися за українську державність. До робіт залучать як місцевих комунальників, так і стороннього підрядника.

аке рішення ухвалили під час робочого об’їзду міста у середу, 2 вересня, повідомляють «Вікна» з місця події.

У судовій хроніці старого Станиславова зовсім небагато процесів про порушення авторських прав. Так, у травні 1909 року в місцевому Окружному суді розглядався процес проти Айзіга і Маркуса Вайденфельдів, власників відомої друкарської фірми «Вайденфельд і брат».

Наприкінці ХІХ століття ситуація з зеленими зонами у Станиславові залишала бажати кращого, про що писала місцева преса.

Так, у травні 1886 року газета «Кур’єр станиславівський» зазначала, пише Західний кур’єр:

Мешканців та гостей Калуської громади на Івано-Франківщині запрошують вшанувати пам’ять шістьох повстанців ОУН та УПА, які загинули 6 вересня 1945 року за волю України.

Пам'ятний захід відбудеться у п’ятницю, 4 вересня, о 14:00 біля криївки "Черемоша" у житловому масиві Підгірки, повідомляють "Вікна".

Прокурори Окружної прокуратури міста Івано-Франківська виявили порушення пам’яткоохоронного законодавства стосовно пам`яток архітектури на вулиці Матейки в Івано-Франківську. Йдеться про дві будівлі кінця XIX століття за адресою Матейки, 40 та Матейки, 44. Ці об'єкти є елементами цілісного історичного середовища міста.

Про це у четвер, 3 вересня, під час ефіру на радіо «Західний полюс» повідомив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Під час ефіру мер отримав запитання від слухачки, щодо пам’ятки архітектури на вулиці Матейка 40. Адже учора один з трьох будинків уже знесений. Там зведений будівельний паркан.

Які майбутні ваші дії, хто зупинить свавілля і хто понесе відповідальність? – запитала слухачка.

В Івано-Франківську на вулиці Яна Матейка майже повністю знесли одноповерховий будинок № 42. Згідно з державними реєстрами сусідні будівлі № 40 та № 44 є пам'ятками архітектури місцевого значення. Натомість будинок № 42, що був розташований між ними, не вказаний у цьому реєстрі.

Дозволів на роботи в цій охоронній зоні не надавали, повідомили в обласному секторі охорони культурної спадщини. Відділ з питань охорони культурної спадщини Івано-Франківської міськради ситуацію не коментує. Водночас обласна прокуратура заявила про порушення законодавства довкола пам'яток архітектури на вулиці Матейка.

В Івано-Франківську знесли один з будинків на вулиці Матейки, який належить до об’єктів архітектурної спадщини. Про це у Фейсбуці повідомив громадський діяч Ростислав Шпук.

За словами Р.Шпука, під загрозою знесення ще дві історичні будівлі поряд, які вже огороджені будівельним парканом.

На ситуацію відреагував міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Ще в ХІХ столітті пані «з доброго дому», яка сама заробляла собі на життя, була незвичним явищем. Традиційною долею такої дами вважалися дім, виховання дітей і світські клопоти. Та часи змінювалися, а разом із ними змінювалися й уявлення про жіночі можливості. І вже на початку ХХ століття мешканки Станиславова дедалі частіше виходили за межі домашнього світу: ставали службовицями і навіть власницями підприємств, пише Західний кур’єр.

Від салонних ляльок до службовиць

Івано-Франківський апеляційний суд розпочав розглядати апеляційну скаргу щодо повернення до автентичного вигляду пам’ятки архітектури – колишнього готелю «Дністер» на вулиці Шевченка, пише КУРС.

Зустріч відбулася в межах серії літніх творчих заходів, які впродовж цього літа організовувало видавництво «Лілея-НВ», об'єднуючи навколо книги, історії та культури дослідників, письменників, краєзнавців і всіх, кому небайдужа історична пам'ять Прикарпаття.

Постать Зеновія Жеребецького особливо важлива для краєзнавчого середовища міста. Він є головою історико-краєзнавче об'єднання «Моє місто», яке спільно з «Лілея-НВ» уже багато років видає однойменну книжкову серію. У 2025 році серія, що на той час налічувала 51 видання, встановила рекорд України як найбільша краєзнавча книжкова серія з історії одного міста.

Біля місця пам’яті зібралися представники польської спільноти з Івано-Франківська та Львова, делегація Товариства шанувальників Львова та Південно-Східних Кресів із Польщі, представники міської та обласної влади, а також Генерального консульства Республіки Польща у Львові на чолі з генеральним консулом Мареком Радзівоном.

В урочистостях також взяли участь представники Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську на чолі з директор Аліною Чірковою.

На одному з аукціонів старожитностей увагу привернула давня світлина. Вона була досить належно збереженою на свій вік і зображувала один з моментів Першої світової війни: двох офіцерів у мундирах Австро-Угорської монархії. З першого погляду, стало зрозуміло, що це «наше», «галицьке». Дане відчуття було внутрішнє, але з опорою на знайомі краєвиди, на силуети людей – які раз побачивши, ти запам’ятовуєш на все життя. Звичайно, ця світлина була придбана.