15 вересня у Краєзнавчому музеї Калуша відбулася презентація мультфільму “Той, хто живе у шахті”, створеного студенткою Калуського політехнічного коледжу Оксаною Паламар.

Мультфільм розповідає про витоки гірничої галузі Калуша, історію солеваріння та роль соляних шахт. Головним персонажем став Соляник – дух шахти, створений з кристалів солі, який веде глядачів крізь історичні місця міста.

У кінці 80-х років XIX століття двоє офіцерів австро-угорської армії піднялися на найвищу гору Львова – Високий Замок, аби подивитися на роботи з насипання величного штучного кургану, які велися тут уже понад двадцять років і викликали велике зацікавлення усіх львів’ян. Біля старовинного кам’яного лева Лоренцовича, перенесеного сюди 1874 року з надією врешті увінчати цією фігурою новостворений штучний пагорб, вони побачили старого дідугана з величезними сивими вусами, який совав важезну тачку, вщерть наповнену землею.

– Що, батьку, – досить фамільярно зауважив один із офіцерів, – важко заробляти на хліб насущний? А чи давно ви тут працюєте?

Оспівування краси людського тіла – це один із найдавніших напрямів у мистецтві. Архітектура як вид мистецтва теж не залишилася осторонь.

У цьому легко переконатися, просто піднявши голову і подивившись на фасади деяких історичних будівель нашого міста. Зверху на нас дивляться панянки з пишними формами і чоловіки з бездоганними торсами. А є й цілі будинки, які неначе пронизані чуттєвістю, – такі вони плавні, фігурні та кокетливі, пише Західний кур’єр.

На початку ХХ століття мешканці Станиславова обожнювали цирк, тому не дивно, що до міста часто приїздили циркові трупи з інших місцевостей і навіть країн.

Проте циркові вистави  не завжди приносили лише позитивні емоції, адже під час гастролей траплялися різні прикрі інциденти.

На початку ХХ століття станиславівські юдеї вірили, що поганий вчинок можна спокутувати пожертвою на благі цілі. Звісно, при цьому вірянин мусив щиро розкаюватися і твердо вирішити більше так не вчиняти.

Тому, хто здійснював таку пожертву, в синагозі видавали відповідну грамоту, а інколи й дарували певні релігійні реліквії. Цими дарами місцеві юдеї дуже пишалися і дбайливо їх зберігали, адже вони були для них знаком Божої милості і прощення гріхів, пише Західний кур’єр.

Цікаві відомості із історії Калуша та Калущини виринають із найнесподіваніших місць. Чи знали ви, що у Калуші населення у 1786 році становило 2741 особа, а серед найбільших сіл були Новиця, Ясень та Підгірки.

Під час військових дій найбільш трагічними були і є людські втрати. Паралельно з ними, війна завдавала збитків багатовіковим пам’яткам культурної спадщини краю. В околицях Галича близько десятка церков, костелів, замків та палаців зазнали значних руйнувань; окремі споруди були втрачені безповоротно, процес відновлення інших розтягнувся в часі до чергової – Другої світової війни…

У неділю, 15 вересня, в Івано-Франківську в рамках Днів Європейської спадщини відбудеться завершальна екскурсія “Секрети Станіславівської залізниці”, пише Visit.frankivsk.

На екскурсії франківці та гості міста дізнаються про історію та розвиток залізниці, її стратегічне значення для міста та регіону, а також про людей, які щодня забезпечують безперебійну роботу залізниці.

Бібліотекарі Бурштинської громади стали частиною унікального заходу – відтворення давнього опільського обряду вінкоплетіння у с. Сарники.

Ця традиція бере свій початок з глибини віків і є однією з найважливіших у культурній спадщині Опілля. Плетіння вінка символізує чистоту, кохання та зв’язок із природою. Кожна квітка у вінку має своє значення, що робить цей обряд справжньою духовною подією, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Бурштинської міської ради.

В Івано-Франківську у кінотеатрі “Люм’єр” відбувся показ фільму “Земля” Олександра Довженка та погашення марки, створеної до 130-річчя з дня народження видатного українського кінорежисера та письменника, пише КУРС.

У родинному селі Семаківці блаженного священномученика Миколая Чарнецького відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція: «Блаженний священномученик Миколай Чарнецький — дорога праведника за утвердження української державності та відродження УГКЦ».

Метою конференції було дослідження, вивчення та популяризація імені «українського святого Миколая, блаженного священномученика, єпископа Миколая Чарнецького». та його ролі в утвердженні УГКЦ та Української соборної держави у площині вивчення історії України, релігієзнавства, філософії української думки, розвитку української мови.

У Верховині відбулася у серпні Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю «Почесна гуцульська столиця: історія, люди, традиції». Присвячена 600-річчю з часу першої письмової згадки про Верховину (Жабʼє).

З вітальним словом та привітанням з проведенням успішної конференції до учасників заходу звернувся селищний голова Василь Мицканюк.

Доповідачі конференції наголошували на  важливості Верховини як почесної Гуцульської столиці, образ Гуцульщини та гуцулів, ролі духовенства, туризм, мистецтво, розвиток культури гуцулів тощо.

У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у липні відбулася наукова конференція з міжнародною участю «Коломийська сіль галицьких князів: історія (не)забутої традиції. Історичний аспект та сьогодення», співорганізатором якої  виступила Івано-Франківська ОО НСКУ.

Завершився літній період учнівських, студентських вакацій, відпусток вчителів, викладачів вишів. Можемо ствердно сказати що в цей час відбулися напружені і результативні краєзнавчі студії наших спілчан. Проведено цілий ряд заходів, зокрема, наукових конференцій де Івано-Франківська обласна організація Національної спілки краєзнавців України була співзасновником.

У переддень літа в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Україна крізь призму війни», велична подія організована управлінням культури національностей та релігії облдержадміністрації Івано-Франківської ОДА-ОВА, Івано-Франківським краєзнавчим музеєм та Івано-Франківською ОО НСКУ.

Унікальне Євангеліє 1683 року зберігається у Тулуківському храмі Заболотівської громади. Також тут є ікона святителя Миколая, якій понад 300 років. А також церковна книга, якій майже два століття, та інші багатовікові речі.

Ними дуже пишаються та ретельно бережуть, йдеться у сюжеті ТНК.

Поштовхом до написання цієї статті стало те, що, працюючи в архіві, я натрапив на світлину колишньої директорки школи у Галичі Наталії Ковальської (ДАІФО, ф 6.оп.3 справа 4645). Далі відомими йому відомостями про цю особу поділився співробітник Національного заповідника  «Давній Галич», почесний краєзнавець  Андрій Чемеринський. Також у своєму архіві він відшукав знимку, де Н.Ковальська, тоді ще вчителька, стоїть із своїми вихованцями. За сприяння у написання статті п. Андрію велике спасибі. Тепер власне, що вдалося узагальнити.

Галина Гафійчук народилася у селі Глушків на Городенківщині Івано-Франківської області. Більш ніж половину свого життя, а саме 25 років, колекціонує старовинні речі, одяг, світлини. Всі ці експонати об’єднала у музей. Найцінніші експонати у музеї Галини Гафійчук — це сорочки та одяг з Городенківщини. Особистим захопленням колекціонери є маленькі керамічні глечики. Серед «зіркових» гостей Галини Гафійчук — Катерина Ющенко і Борис Філатов. А її намиста носять навіть у Японії.

Про своє захоплення, яке мріє передати донькам, колекціонерка розповіла «Вікнам».

У видавництві «Лілея-НВ» побачила світ унікальна книга «Вітовські в боротьбі за українську державність» Володимира Великочого й Сергія Адамовича. У монографії відображено діяльність двох представників родини Вітовських – батька й сина. Батько – один з організаторів створення Легіону Українських січових стрільців, син – активний учасник Української повстанської армії. А днями відбулася велелюдна презентація книжки, в якій взяли участь і захисники 102-ї окремої бригади територіальної оборони ім. полковника Дмитра Вітовського. Прикметно, що військові отримали у подарунок від видавництва книжки з автографами авторів для передачі командному складу бригади в зону виконання бойових завдань.

Вчора до музею історії міста Коломиї завітав відомий японський українознавець, благодійник, доктор історичних та економічних наук, професор Йошіхіко Окабе. Пізнавальну екскурсію про наше місто провела, як завше цікаво неперевершена Мирослава Кочержук.

Професор Окабе чудово розмовляє українською та розуміє мову, тому екскурсія практично не потребувала перекладача. Шановний гість був приємно вражений історичними фактами з вікової минувшини Коломиї.

Навесні 1935 року увесь Калуш та повіт гомоніли про неординарне та зухвале пограбування, яке не часто траплялося у Галичині того часу. Грабіжники обрали ласий шматок у центрі міста — Народний Дім, вибивши мур у ньому. Чи вдалося їм стати своєрідними калуськими Бонні та Клайдом, чи все ж таки їх схопили по гарячих слідах та запроторили у вʼязницю? 

Іван Музичка - учень 11 класу Городенківського ліцею ім.Антона Крушельницького переміг на ІV етапі Всеукраїнської олімпіади з історії у 2023-2024 навчальному році. Про це повідомили у Городенківській міській раді.

Іван Музичка буде отримувати стипендію голови Івано- Франківської обласної державної адміністрації і голови обласної ради. А також йому призначена стипендія Президента України.

Досить часто у житті буває, що ми проходимо повз будинки, вулиці, які наповнені різноманітними цінними об’єктами архітектури чи природи і навіть не здогадуємося, що поряд із нами справжня історична реліквія. Звичайнісіньке дерево, яке вже стало свого роду легендарним, як Льондон чи пес Фунтік, для декількох поколінь калушан може мати геть іншу історію, більш глибоку та ціннішу. Чи знали ви, що у Калуші збереглася липа Фельчинських? Можливо їх було або ж є декілька по нашому місту…

У Франківську ініціатива “Врятуймо скарби разом” створює каталог ікон для людей з порушенням зору. Тестують переведення текстів і зображень незрячі, пише КУРС.

Тактильний арткаталог має назву «Побачити скарби разом!», поділилися на сторінці ініціативи. Та розповіли, як просувається робота над каталогом:

В історії нашого міста були жінки, краса яких заворожувала і зводила з розуму. Вони розбивали серця і надовго закарбовувалися у пам’яті.

Навіть зараз, коли вони вже давно відійшли у кращий світ, історії їхнього життя хвилюють і цікавлять наших сучасників. Проте деякі з цих красунь несли з собою добро і світло, а деяких радше можна назвати фатальними жінками зі знаком «мінус», пише Західний кур’єр.

Юзефа Дзвонковська

В краєзнавстві досить повно висвітлена історія про те, як у нашому місті з’явилася електрика. Проте інформації про спеціалістів, які «несли світло в маси», дуже мало.

Одним із таких електриків був Юзеф Ровінський, який ще до Першої світової війни вважався знаним технічним фахівцем. Він працював у станиславівській тюрмі «Діброва», де відповідав за обслуговування різного технічного устаткування. Вже після війни, у 1922 році, Ровінський заснував власне підприємство, яке спеціалізувалося на електриці та електромеханіці, пише Західний кур’єр.

У село Станіславівка Івано-Франківської області 2 червня 1945 року відповідно до угоди між польською та радянською владами депортували 22 родини замішанців із села Бонарівка, що в Польщі. Людей вивозили товарними вагонами й поселяли переважно в покинуті польські хати. Колись заможних бонарів’ян, які займалися підприємництвом і подорожували світом, радянська влада змушувала вступати в колгоспи й винищувальні загони. Попри це, замішанці допомагали воїнам Української повстанської армії, за що отримували терміни ув’язнення в сибірських таборах.

У Станиславові початку ХХ століття популярною особою був Станіслав Горошкевич – впливовий підприємець, банкір і громадський діяч.

Станом на 1908 рік він займав посаду директора Міщанського банку – дуже шанованої фінансової інституції. І сталася з ним таємнича історія, якою мусили зайнятися правоохоронні органи. У вересні того року директор рано-вранці виїхав до Монастириська у відрядження. В той же день до Міщанського банку надійшла телеграма, яка повідомляла про наглу смерть Горошкевича,

В межах проєкту “Опілля: скарби нації” відбулася гастроекспедиція в у Рогатинській  громаді.

Пройшла гастроекспелиція  за активної участі волонтерки проєкту – рестораторки Ольги Зінько, яка досліджувала традиційну опільську кухню у селах Явче та Липівка, пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Рогатинської МТГ

У Галицькій громаді на Івано-Франківщині у серпні 2024 року демонтували останні шість радянських пам’ятників, що перебували на балансі міськради. Водночас у селах Отинійської громади залишаються вісім монументів. Їх селищна рада не демонтувала, аргументуючи тим, що пам’ятники охороняються законом, як об’єкти культурної спадщини. Згідно з розпорядженням голови обласної військової адміністрації Світлани Онищук до 27 серпня на Франківщині мали демонтувати 78 об'єктів радянської доби.

Музей-оселю родини Івана Франка відвідали сини класика українського мистецтва, уродженця Підгірок Григорія Смольського. Як завжди, львівські гості приїхали в музей-оселю не з порожніми руками.

Про це повідомили в Музейно-виставковому центрі Калуської міської ради, інформують "Вікна".

6 вересня 1945 року за участю бійців Першої стрілецької роти гарнізону військ НКВС міста Калуша під командуванням лейтенанта Внукова на основі відомостей, отриманих від таємного інформатора (жителя с. Підгірки) була організована спецоперація зі знищення криївки "Черемоша".

Одним із найцінніших видань науково-довідкової бібліотеки Івано-Франківського обласного архіву є праця Геродота Галікарнаського «Історія», написана ним в V ст. до н.е., яка дійшла до нас у виданні 1570 року. Це відредаговане перше видання на грецькій мові (з маргіналіями) видана в Женеві Генріхом ІІ Естьєном (Генрікусом Стефаном), членом відомої французької друкарської династії.

У четвер, 5 вересня, франківцям презентували друге видання книжки “Вітовські у боротьбі за українську державність”, пише КУРС.

Авторами книжки, яку видало франківське видавництво “Лілея-НВ”, є відомі прикарпатські історики, професори ПНУ Сергій Адамович та Володимир Великочий. Науковці декілька років працювали над книжкою.

Доповідь «Про 110-ту річницю з часу утворення Легіону Українських січових стрільців», яку виголосив на урочистій сесії обласної ради 3 вересня доктор політичних наук, професор Іван Монолатій.

Рівно сто десять років тому, 3 вересня 1914 року в Стрию склали присягу Українські січові стрільці. Її текст звучав так: «Я, Український січовий стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплини крови. Так мені Господи Боже й Архангеле Михаїле допоможіть. Амінь».