Сучасний іванофранківець може зробити необхідні закупи, заїхавши лише в один великий супермаркет. А от на початку ХХ століття мешканцю Станиславова для цього доводилося здійснювати невеличку екскурсію містом і відвідати з десяток різних крамничок.

У квітні 1906 року газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала замітку, що описувала маршрут тієї «екскурсії», яку доводилося здійснювати покупцю, пише Західний кур’єр:

«Коли сотенні купюри вже сидять у гаманці, можна розпочати похід за покупками. Розпочнемо ми його з доброго седельмаєрівського пива: купимо три пляшки – і вистачить. А тепер нам треба йти по муку, цукор та іншу бакалію на вулицю Карпінського (тепер початок вул. Галицької – Авт.), де на нас уже чекають крамниці Ґуравського і Копача. Той, хто полюбляє солоденьке, не може оминути лінію А-Б (тепер початок вул. Незалежності – Авт.), де знаходиться цукерня Новорольського і Кровіцького.

Ох, як же люблять жінки їхні солодощі! А за ковбасою, шинкою та іншими м’ясними делікатесами поспішимо на площу Ринок, де знаходиться крамниця Вінцентія Слапи – всі у місті його хвалять. І, звісно, наш маршрут не може оминути крамницю Теофіла Квятковського, де продаються різні делікатеси та приправи. Ой, як же тут багато народу! Але ж завжди можна присісти до столика, випити келишок вина й почекати, поки покупці трохи розійдуться. Якщо душа бажає чогось міцнішого, ніж вино, то нам пряма дорога до пропінації – тут є усе: і горілка різних видів, і ром, і лікери.

А оскільки основні закупи ми вже зробили, час трохи й перепочити і заглянути до ресторану Гаубенштока, де дуже смачна кухня і чудове пільзенське пиво. Після ресторану йдемо до дроґерії Бібринґа, бо тут купиш і мило, і парфуми, і порошок для чищення, і навіть фототовари, якщо раптом твій син цікавиться фотографією. А тепер, коли ми ні про кого не забули і все купили, поспішимо додому, бо наші найближчі і найдорожчі нас уже зачекалися».

Підготувала Олена БУЧИК