Сьогодні в Калуші — храмовий празник. З нагоди цього свята музейно-виставковий центр пропонує дізнатися більше про історію центрального храму громади УГКЦ в Калуші.

Перший дерев'яний храм Архистратига Михаїла зведений у 1771 році поблизу вулиці Станіславської (тепер — вулиці Степана Бандери). Тоді на церковному подвір'ї (1 га). крім храму, знаходились дзвіниця та плебанія, яку на початку ХІХ ст. перемурували цеглою і покрили ґонтами.

У XVIII ст. створене церковне братство. У 1823-1832 роках (за іншою версією — в 1782 році) при церкві відкрито парафіяльну школу. 5 червня 1848 року біля церкви після Богослужіння провели віче, яке відкрив о. М. Коблянський і розповів про скасування панщини та створення у Львові Головної Руської Ради, закликав міщан обирати зі свого середовища членів філії Калуського осередку Головної руської ради.

В описі Калуша за 1884 рік В. Навроцький вказує, що церква Архистратига Михаїла була дерев'яною, не показною, збудованою близько мурованого гостинця, а середина церкви була «красно вималювана, мала красний іконостас з образами на блясі мальованими».

Позолочений хрест з мощами Святого Йосафата, що встановлено на головному престолі за кивотом, привіз у 1906 році з Єрусалиму парох Калуша о. Володимир Петрушевич.

За роки існування давнього храму у Калуші кількість мешканців міста значно зросла, тому наприкінці ХІХ ст. виникла необхідність будівництва нової, значно більшої за розмірами церкви. Цей же дерев’яний храм почали розбирати. Іконостас та вівтарі передано у Довге Калуське, де раніше сільська церква св. Василія Великого, була знищена вогнем.

Місце, де була стара церква в Калуші. закупили брати Фельчинські — відомі у Європі майстри виливання дзвонів, збудувавши там власний будинок, а згодом –— молочарню. На місці престолу закопали хрест. Калуський парох В. Петрушевич в листі до єпископа писав, що стару площу за погодженням консисторії продано «Хлопському союзові» і набуто нову площу для церкви на 46 арів більшу. До сьогодні збереглося берегове укріплення місця, де стояла церква (з північної сторони ділянки) проти зсуву ґрунту.

Нову, діючу й досі церкву святого Архистратига Михаїла почали проектувати ще на початку ХХ ст. За основу взято проєкт Преображення Господнього у Львові. Втілив проеєкт Т. Мельничук (1910-1913). Ініціаторами та подвижниками будівництва нової церкви були о. В. Петрушевич та Т. Пітулей за сприянням Митрополита Андрея Шептицького. Освячення відбулось 21 листопада 1913 року деканом Николаєм Рожанським. Тоді ж створено церковний комітет у складі пароха о. В. Петрушевича (голова), Ф. Полюшинського (заступник), І. Куровця (почесний член). Храм благословенний мощами єрусалимського священомученика.

Під час Першої світової війни церква зазнала руйнувань. У Реєстровій книзі та Шематизмі написано про вибухи біля дверей храму у травні 1915 р., пошкоджено баню, дах, вікна, цоколь та знищено помешкання пароха у травні 1917 р., після наступу російської армії. Відновлено головну баню та бічні куполи за кошти місцевої громади у 1938 році.

Створення внутрішнього інтер'єру здійснювалося у продовж 25 років (1913-1938 рр.), тому помітна відмінність у стилях оздоблення і розпису вівтарів, іконостасу, стін, склепіння і бані. П'ятиярусний іконостас виготовлено в 1927 р. болехівським різьбярем Іваном Чмілем. У 1936-1938 роках львівська група художників під керівництвом П. Ковжуна та М. Осінчука виконувала художні поліхромічні розписи в церкві.

В 1946 році церква перейшла під керівництво РПЦ, а в 1990 відновила свою належність до УГКЦ.

Церква збудована в традиційному візантійському стилі з 3 навами та малим притвором, дах увінчаний 5 банями на восьмигранних підбанниках з однією апсидою. Фасад будівлі прикрашений гутами, краплями, іншими декоративними формами. Особливо красивий портал храму, з обох сторін якого знаходяться 2 колони, увінчані вежами у формі малих куполів.

Іконостас і бічні вівтарі – це найкраща оздоба і святиня храму. Як малярські роботи, так і різьба виконані у стилі класицизму, хоча у ній вловлюються стильові елементи бароко (акантовий лист), рококо. У різьбленні зберігаються також суто канонічні елементи – виноградна лоза тощо.

Бічні вівтарі складаються з 3-х вертикальних частин, увінчаних арками. Вівтарі оздоблені декоративними і сакральними образами подій з життя Господа Ісуса Христа та Пречистої Діви Марії, скульптурних образів ангелів. На обох вівтарях знаходяться кивоти, що увінчуються також скульптурними образами ангелів.

Склепіння храму розмальоване у формі зоряного неба із образами ангелів на цьому фоні. Внутрішня сторона центральної бані розписана у традиційному візантійському стилі.

Місійний хрест встановлений 1993 року в знак виходу греко-католицької церкви з підпілля.

Скульптурно-архітектурна споруда Оранти-Богоматері покровительства і заступництва парохіян церкви (архітектор П. Пострильоний, скульптор І. Семак) споруджена в 1993 році.

Джерела та література:

1. А. Костишин. Історія церкви Святого Архистратига Михаїла в Калуші. // «Нова Зоря». – Івано-Франківськ, 2004 р. – 124 с.
2. А. Шеремета. Архітектура й малярські роботи калуської церкви Святого Архистратига Михаїла.
3. В. Грабовецький. Історія Калуша. // «Відродження». – Дрогобич, 1997 р.
4. І. Тимів. Іконописні осередки на Калущині (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (До 100-річчя церкви Архистратига Михаїла в Калуші).