П`ятниця, 2022-01-28, 7:00 AM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2021 » Листопад » 9 » Про будівлю, якої немає: ще один ракурс історії коломийської в’язниці
8:24 PM
Про будівлю, якої немає: ще один ракурс історії коломийської в’язниці

Важко навіть уявити, свідками яких трагедій і страждань були мури коломийської в’язниці. Але й вони, ці мури, не встояли перед воєнними перипетіями Другої світової – навесні 1944 р. розсипалися від вибухівки, забравши з собою тисячі нерозказаних історій злочинів, покарань та жахливої несправедливості.


В АВСТРО-УГОРЩИНІ.
Обширна земельна ділянка (тепер – вулиця М. Павлика і прилеглі території), у західній частині якої розташувалися будівлі суду та тюрми, належала Гершові Рамлєру, багатому коломийському підприємцеві, власникові цегельні та численних домів. Згідно з дотеперішніми дослідженнями тюрму споруджено в 1862 р., відповідно тоді ж мала б постати будівля суду (І. Білинкевич у своїх дослідженнях подає 1860-і рр.). Але довідники повідомляють, що обводовий (окружний) суд в Коломиї утворено постановами від 2 грудня 1874 р. та 19 червня 1875 р., і почав він свою діяльність у 1876 р. Першого січня цього року в костелі відбулося Богослужіння з нагоди відкриття, відтак – урочистості з промовами в судовій залі. Згідно з даними, поміщеними у коломийських часописах того часу, окружний суд у 1876 р. містився в будівлі на Ринку. В якій саме – належить ще встановити. Відтоді у списку працівників з’явилися й наглядачі в’язнів – 8 осіб, а до цього довідники не подавали ніяких відомостей про тюрму чи її працівників. Тож наважуся припустити, що обидві будівлі – і суду, і в’язниці – були споруджені вже після 1876 р. З документів, які є у фондах музею, виходить, що належали вони теж Г. Рамлєрові, а він уже надавав їх цим установам в оренду. Зокрема в декларації від 24 січня 1911 р. йдеться про продовження оренди на 30 років, починаючи від 1 листопада 1901 р.
Побутує легенда, що за збудовану Рамлєром в’язницю міська управа виплатила йому не всі гроші, тож він час від часу навідувався до магістрату з вимогою віддати борг. Але все було безрезультатно. Врешті решт, прийшовши в черговий раз, Г. Рамлєр сказав, що збудував такий гарний кримінал, в якому навіть найясніший цісар Франц Йосиф міг би сидіти. Після таких слів його самого помістили у цей «гарний кримінал», де він, за переказами, й помер. На порожньому місці легенди не виникають, але відомо, що Рамлєр закінчив своє земне життя значно пізніше – аж у 1910 р. Можливо, йшлося про добудовану частину тюрми, адже суд і в’язниця початково були меншими, й лише згодом здійснено добудову (особливо збільшено суд). Але згідно з планом Коломиї 1912 року це було зроблено вже після смерті Г. Рамлєра. Виникають сумніви і щодо «комфортності» тюрми, бо в листі магістрату (від 4.03.1930 р.) спадкоємцям Рамлєра (до рук М. Ландау) є вимога виправити помилки в облаштуванні туалетів, допущені при будівництві.
Найчастіше згадується тюрма на вул. Романовського (тепер – М. Павлика) у зв’язку з перебуванням у ній Івана Франка, про що сповіщає й пам’ятна таблиця, встановлена на сусідній з в’язницею будівлі – колишньому суді (тепер – Коломийський медичний коледж ім. І. Франка). Детальне дослідження про перебування Каменяра в Коломиї, зокрема й у тюрмі, провів краєзнавець Іван Білинкевич. Згідно з цим дослідженням Іван Франко був затриманий жандармами у Яблунові біля шинку, де з Кирилом Геником зупинилися на перепочинок по дорозі з Коломиї до Березова. Поведінка обидвох подорожніх видалася жандармам підозрілою, тож вирішили перевірити документи. Оскільки І. Франко не мав паспорта, а лише документ на проїзд залізницею на ім’я Кароля Срочинського (не маючи грошей на квиток, Іван позичив карту на право безкоштовного проїзду потягом у свого товариша, сина залізничника), то його жандарми припровадили спочатку до поліційного відділку, а звідти – до Коломийського староства. Там затриманий зізнався, що є тим самим І.Франком, який у 1878 р. був заарештований за соціалізм. Тож уже 5 березня 1880 р. Іван був поміщений у камері №6 в’язниці на вул. Романовського в Коломиї. Слідство, у ході якого були заарештовані Кирило Геник з Нижнього Березова, Антін Мельник з Яблунова, Порфир Гладій з Лючі та Микола Колцуняк з Шешор, тривало три місяці. Справу Івана намагалися пов’язати зі справою братів Фокшеїв, звинувачених у нападі на війта Москалівки біля Косова. Але суд над «групою І. Франка», який відбувся 4 червня 1880 р., виправдав і випустив усіх, окрім самого письменника. Його перевели з камери обводового суду до камери суду повітового для відбування триденного арешту за порушення паспортного режиму.
17 – 20 червня, вже після звільнення вдруге приїхавши до Коломиї, І. Франко написав повість «На дні» про перебування в тюрмі. І хоч це художній твір, і доля головного героя Андрія, на щастя, відмінна від Франкової, але, розуміємо, що змалював письменник саме коломийську в’язницю, яку пам’ятав і відчував ще досить яскраво: «Сіни були невеликі…Зверха лилося ясне сонячне світло і досягало аж до коритарного порога…Стіни чисті, помальовані, підлога камінна, стеля легка,… чисто вибілена – все те надавало тому тісному і не дуже довгому, видному коритареві досить свобідний привітний вигляд. Ідучи попри ті стіни, розмальовані в зелені квіти та орнаменти, нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними могло критися щось погане…». Та все це лише зовні, а камери, де в’язням доводилося перебувати тривалий час, справляли зовсім інше враження: «Се була цюпка не більша шести кроків вздовж, а чотирьох вшир, з одним маленьким закратованим вікном. Теє вікно було прорубане високо вгорі, трохи не під самою стелею… Сонце не заглядало сюди ніколи. Стіни тої цюпки були брудні та нечисті понад усякий опис, а долом покриті трохи не краплистою вогкістю. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води , понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння. Двері зсередини … були чорні від вогкості і перековані навхрест двома залізними грубими штабами… Насеред казні (камери – М. К.) стояло вузьке залізне ліжко з сінником, вогким і брудним, як усе, напханим давно не невідмінюваною, перегнилою соломою. В куті під стіною стояло друге таке саме ліжко. Ні простирала, ні верети ніякої, ні звичайної арештантської подушки солом’яної не було. Воздух у тій казні був густий і затхлий… А в куті близ дверей стояла звичайна арештантська посуда «катерина», приткана про славу якоюсь щербатою, непристаючою накривкою, і від неї розходився вбиваючий сморід, наповняв казню і пронімав собою все, окружав усі предмети в тій пекельній катівні, немов обдавав їх якоюсь атмосферою огидства та прокляття. А близ тої посуди стояла друга – великий, угорі широкий, нічим не прикритий скопець з водою до пиття!… Скільки горя, пекучого, несподіваного і таємного ворушилося перед очима в тій темній поганій кліті…».
У коломийській в’язниці І. Франко написав чимало поетичних творів, які, вважаю, варто назвати усі: «Вій, вітре, горою над сею тюрмою» (13.ІІІ), «Мій раю зелений», «Непроглядною юрбою», «Чи слово важке у жилах» (14.ІІІ), «Дивувалася зима» (27.ІІІ), «Гріє сонечко», «Вже сонечко знов на лугах» (28.ІІІ), «Лице небесне прояснилось» (29.ІІІ) , «Не довго жив я в світі ще» (1.ІV), “ Бувають хвилі-серце мліє”, “Де моря сліз” (2. ІV), “Semper іdem” (3.ІV), «Тетяна Ребенщукова» (5.ІV), «Всюди нівечиться правда» (6. ІV), «Гриць Турчин» (7. ІV), «Не люди наші вороги» (9. ІV), «Безкраї, чорні і сумні», «Думи, діти мої» (16. ІV), «Товаришам» (19. ІV), «На суді» (30. ІV), «Не винен я тому, що сумно співаю» (9.V), «Від цього дня вже другий рік пройшов» (10. V), «Ви плакали фальшивими сльозами», «Нехай і так, що згину я» (31.V). Щодо вірша «Вічний революціонер», то, на жаль, точно не встановлено, де він написаний, бо автор вказав лише рік – 1880 – але нам, коломиянам, хотілося би вірити, що саме в Коломиї, а може й у тюрмі на вул. Романовсього. Перебуваючи в ув’язненні закінчив Каменяр поему «Ботокуди», а також записав від своїх «товаришів по неволі» Кароля та Францішка Батовських з Ценяви, Я. Сидорука з Чортівця, Івана Василевського з Коломиї та інших багато народних пісень, коломийок тощо. Сам І. Франко у листі до М. Драгоманова від 26.04.1890 р. писав: «В коломийській тюрмі я зібрав значне число пісень, приповідок і інших матеріалів етнографічних, а також написав ряд віршів, з котрих тільки невелика часть досі була надрукована».
Далі буде…


Мирослава Кочержук,
Наукова співробітниця
Музею історії міста Коломиї


Переглядів: 19 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 22. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2022