На початку ХХ століття основним міським транспортом у Станиславові були кінні екіпажі. Проте коні – досить полохливі тварини, зокрема вони часто лякаються голосних звуків. І тоді стають небезпечними не лише для пасажирів, а й для перехожих на вулицях.

Так, у червні 1903 року вулицями міста проходила процесія з нагоди свята Божого тіла. І просто під час святкування на вул. Липовій (тепер вул. Шевченка) зірвалися з упряжі коні полковника уланів пана Гірша. Страшно уявити, що могло би статися на переповненій людьми вулиці, якби коней не вдалося зразу ж затримати.

У квітні 1905 року налякалися вуличного шуму коні, які везли екіпаж міської магістратської служби вулицею Газовою (нині вул. Дністровська). Вони побігли на Тринітарську площу, де їх ще більше налякав шум від ринку. Там торговці бляшаними виробами голосно стукали ними, щоб привернути увагу покупців. Затримати коней вдалося лише на вул. Шпитальній після того, як вони знесли залізний стовп, на якому кріпився газовий ліхтар. На щастя, ніхто з перехожих не постраждав.

У травні 1908 року з Пасічної їхав тодішній депутат Крайового сейму Лазар Вінничук, і його коні теж чогось налякалися й понесли екіпаж, не розбираючи дороги. Повз екіпаж Вінничука проходив возний (дрібний службовець) місцевого суду Якуб Осадчий, який спробував затримати коней. Але потрапив їм під копита і невдовзі помер від смертельних травм.

У вересні 1910 року на вул. Ґолуховського (тепер вул. Чорновола) випасалися кілька коней, що належали візникові фіакра Юзефу Арбайтеру. Щось налякало тварин, і вони понеслися шаленим галопом аж до парку Краттерівка (тепер Вічевий майдан). Один кінь сильно поранився об залізну огорожу парку і невдовзі загинув.

Підготувала Олена БУЧИК