Скульптор Михайло Дмитрів хотів повернути до Коломиї памʼятник Василю Стефанику, який виготовив за свої кошти ще у 80-х роках минулого століття, та через супротив «совєцької» номенклатури скульптуру так і не встановили у Коломиї. Зараз, у 2023 році, історія близька до щасливого кінця.

«Якщо чіткіше - то памʼятник Василю Стефанику вже в Коломиї. Він бронзовий, відлитий за оригінальним проєктом Михайла Дмитріва. Втіленню мрії скульптора в життя завдячуємо коломиянину, випускнику Коломийського ліцею №2 Богдану Гульчію (зробили з ним селфі, щоб памʼятати цей чудовий день, коли памʼятник привезли у наше місто).

Побутує думка, що значні затоплення частіше трапляються саме в наші часи через вирубку лісів та інші екологічні негаразди, однак давня преса не підтверджує цю тезу. В далекому минулому галичани страждали від повеней значно частіше, місцеві жителі навіть називали воду «лагідним убивцею» – наче вона й не така страшна як вогонь, але в результаті біди від неї навіть більше.

Проєкти під сукном

5-річчя із дня урочистого відкриття й освячення відзначив Музей коломийської книги.

Ініціатором створення унікальної книгозбірні став директор педагогічного коледжу Валерій Ковтун.

Сьогодні на полицях музею зібрано понад 2300 книг, які об'єднані однією ідеєю – вони написані коломиянами, видані в Коломиї, про Коломию і коломиян.

Є в музеї і стародруки датовані другою половиною 19 століття.

Більше - у сюжеті НТК.

В Івано-Франківському обласному музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери відкрили виставку "Невідома Українська повстанська армія". На ній експонують документи, фотографії, листівки, бофони, штемпелі, печатки, медичні інструменти та інші речі часів УПА, які раніше не виставлялися, повідомляє кореспондент Суспільного.

Виноградському храму - 150!

Місцевій старовинній церкві Архистратига Михаїла виповнилося 150 років.

Архієрейську Божественну Літургію очолив Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан у співслужінні духовенства ПЦУ.

Міський голова Богдан Кобилянський привітав парафіян та настоятеля храму Архистратига Михаїла, отця Івана Мороза, з величною річницею старовинного храму.

30 років тому у Калуша з’явилася своя символіка, яка й до сьогодні ознаменовує це чудове місто. Для калушан ця подія має важливе значення, адже це особливий виток нашої історії та культури.

24 вересня 1993 року депутати Калуської міської ради затвердили символіку міста, – пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку міського голови Калуша Андрія Найди.

Любовна Фортуна не до всіх однаково прихильна, тож одним відразу щастить знайти другу половинку, а іншим у пошуках щастя доводиться звертатися до шлюбних посередників. У давні часи цей бізнес довший час діяв напівлегально і був доволі непростим, адже вимагав не лише інтуїції і великого життєвого досвіду, а й широкого кола контактів. Втім, у деяких випадках роль шлюбного посередника брала на себе преса, яка розміщувала шлюбні оголошення.

У гонитві за щастям… чи за капіталом?

Часописи минулого, зокрема коломийські, львівські та станіславівські, на останніх сторінках зазвичай подавали в рубриці новин повідомлення про якісь незвичайні пригоди, цікаві випадки, а також злочини, які теж траплялися на наших теренах.

Переглядаючи львівський часопис «Діло» за грудень 1934 року, несподівано виявила, що фігурантом одного з таких повідомлень став коломийський парох о. Олександр Русин. А трапилося ось що. Священника, який у справах перебував у Львові і вже вирушав до Коломиї, на львівському вокзалі обікрали: злодій поцупив у нього портфель, де були документи, залізничний квиток та значна сума грошей.

На польському військовому цвинтарі на пагорбі біля села Дитятин Івано-Франківської області 16 вересня 2023 року відбулися урочистості з нагоди 103-ї річниці битви проти більшовиків, яка увійшла в історію як "польські Фермопіли".

Вчора відійшов у засвіти Тадеуш Ольшанський – відомий польський журналіст, публіцист, перекладач та громадський діяч, уродженець Станиславова – Івано-Франківська. Автор мемуарів про місто, в якому народився і прожив дитинство та юність.

Про це повідомила франківка Наталя Ткачик. Наталя Ткачик – перекладачка, поетка, переклала мемуари Тадеуша Ольшанського “Колись в Станиславові” (“Дискурсус”, 2016).

Вчора у Франківську відкрили меморіальну дошку Ользі Дучимінській – українськоій письменниці, поетесі, етнографині, громадській діячці, політвʼязню радянських таборів, сподвижниці жіночого руху Галичини.

Анотаційну дошку встановили та освятили на фасаді будинку на Грюнвальдській, 23, повідомив міський голова Франківська Руслан Марцінків.

Якби хтось запрагнув пошукати у станиславівській кримінальній хроніці персонажа, схожого на Остапа Бендера, то ним би виявився уродженець Коломиї Станіслав Курка.

Саме цей самовпевнений молодик у 1900 році добряче «почистив» кишені станиславівських підприємців. І наче ж нічого особливого не робив, усього лише пропонував свою допомогу в залагодженні різних формальностей при відкритті ресторану, пекарні чи іншого закладу.

У Долині відбулася святочна академія з нагоди 20-річчя відкриття краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни й Омеляна АНТОНОВИЧІВ. Ще 22 квітня 2001 року було закладено освячений парохом долинської церкви Серця Ісуса і Серця Марії УГКЦ о. Вітольдом Левицьким наріжний камінь під будову музею, а урочисте відкриття – з участю мецената будівництва й уродженця Долини Омеляна Антоновича – відбулося 5 вересня 2003-го у рамках І Міжнародного фестивалю «Бойківська ватра».

«Учися, дитино, бо вчитися треба!

Учися, голубко, хай розум не спить», –

слова, які не раз повторяла моя бабуся-вчителька, пам’ятаю з дитинства. Та лише тепер з’ясувала, що їх автором є Володимир Масляк – письменник, сатирик, перекладач, публіцист та педагог, чиє ім’я тепер малознане. Працював він і в Коломиї, тому з нагоди ювілейної дати пропоную коротку розповідь про нього.

Минає чергова річниця з того часу, коли Червона армія здійснила «визвольний» похід в Галичину. Результатом цього стали зламані долі багатьох людей, репресії щодо свідомих українців, численні людські втрати серед місцевого населення.

Відомий український композитор, музикознавець Станіслав Людкевич (1879 – 1979), висловився на одному зібранні про це досить лаконічно: «Нас визволили і нема на це ради», відповідно в російському описі ця теза була відображена більш анекдотично: «Нас освободили и мы этому очень рады»…

За Другої Речі Посполитої далеко не кожен міг собі дозволити завести собаку. Крім «собачого» податку, господарі тваринки мусили сплачувати ще й штрафи, якщо собака завдавав клопоту іншим особам.

У 1938 році преса повідомила про історію молодого подружжя – Тадеуша і Зофії Лангсар, яким друзі подарували гарненького шпіца. Господарі добре дбали про улюбленця і бавили його, неначе дитину. Проте песик мав одну прикру ваду – він узяв собі за звичку ховатися на сходах, підкрадатися до інших мешканців кам’яниці і без жодного звуку нападати на них ззаду. Таким чином він устиг покусати доволі широке коло осіб, і на господарів посипалися скарги і позови про компенсацію шкоди.

У Снятині на Івано-Франківщині єврейська спільнота планує спорудити меморіал із майже 300 мацев. Їх навесні 2023 року демонтували з тротуару у середмісті.

Про те, хто знайшов ці надгробки, чому декілька десятиліть вони слугували тротуарною плиткою, який вигляд матиме майбутній меморіал, Суспільне розпитало напередодні свята Рош га-Шана у представників єврейської спільноти, місцевих істориків та краєзнавців.

Церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж, що на Івано-Франківщині, — 215 років. У 1756-1808 роках храм спорудив Григорій Семенюк, який відповідно до однієї з легенд був опришком Довбуша. З 2013 року святиня перебуває у переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а з 7 вересня 2023 — під її тимчасовим посиленим захистом.

Поміж численними рекламами на останніх сторінках старих коломийських часописів час від часу знаходимо так звані «шлюбні» оголошення. На перший погляд – звична справа, адже тепер чимало знайомств відбувається завдяки таким оголошенням, щоправда – в інтернеті. Але ж які цікаві тексти розміщували тоді молоді люди або їхні батьки задля пошуку найкращої «партії»!

Влітку 1934 року в курортному Яремчі розігралася любовно-детективна історія, яка нагадувала сюжет якогось серіалу.

А почалося все з того, що юнак Леон В. приїхав до цього містечка на канікули. Він походив із заможної родини, яка мала нерухомість у Львові й Станиславові, тож відпочивав весело і безтурботно. Мабуть, саме це й привабило в ньому молоду Сальцю Дельфіновну, яка разом із трьома сестрами тримала в Яремчі молочну крамничку і кулінарію.

У шкільному житті тихого провінційного Станиславова початку ХХ століття час від часу спалахували гучні скандали і навіть ставалися справжні драми.

Так, у квітні 1902 року перехожі побачили гімназиста, який у самому центрі Станиславова лежав непритомний на тротуарі. Йому надали першу допомогу і відвезли до магістрату, бо хлопець здавався трохи «не в собі», зокрема не міг повідомити, хто він і звідки.

Учасники громадської організації «Пошук літаків ДСВ в Україні» проводять тури з пошуку місць падіння літаків у Карпатах під час Другої світової війни, паралельно збираючи донати на підтримку Збройних Сил України. І ось хлопці повернулися з чергової поїздки і — з черговим здобутком.

Вони знайшли у Карпатах місце падіння ще одного збитого у роки Другої світової війни літака й встановили особи п'ятьох членів екіпажу цього німецького "Хейнкеля", повідомляє АрміяInform.

З метою поповнення експозиційних колекцій музеїв міста працівники комунального закладу «Музейно-виставковий центр Калуської міської ради» закликають усіх охочих приносити до закладів старовинні речі, а також – предмети, пов’язані з історичними подіями сучасності. На їх основі планують сформувати нові і поповнити вже існуючі експозиції. Інформацію про жертводавців обіцяють із вдячністю оприлюднити.

Пише Західний кур’єр з посиланням на пресслужбу Калуської міської ради.

ЮНЕСКО внесла 20 об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом. Серед них – два дерев’яні храми на Івано-Франківщині.

Стартував проєкт, який має на меті показати затоплені археологічні пам’ятки в долині Дністра. Фахівці працюють над оцифруванням фото- та відеоплівок, створених під час розкопок 50 – 70-х років на затоплених територіях Прикарпаття та Буковини. Відтак вже восени презентують спеціальний сайт, який дозволить здійснити віртуальну онлайн-мандрівку у минуле. Цей задум став можливий завдяки підтримки Українського культурного фонду.

Над проєктом “Затоплена спадщина: цифровий архів втрачених археологічних пам’яток долини Дністра» працюють археологи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ.

Коломийська в’язниця, що до 1944 року розташовувалася на сучасній вулиці М. Павлика, була свідком численних трагічних історій, страждань, часто несправедливості та приниження. Скільки мук і терпінь пережив тут Іван Франко у 1880 р., скільки побоїв та катувань зазнали через багато років молоді українці, які прагнули свободи та незалежності Україні.

Відбували покарання в тюрмі, звичайно, і кримінальні злочинці, найвідомішим з яких у 1930-х роках був Лєткий. За якийсь злочин його засуджено до смертної кари, тож в одній з камер «очікував» він виконання вироку. Та це його очікування виявилося досить «активним».

Сьогодні, 6 вересня 2023 року, минає 78-ма річниця з дня загибелі шістьох молодих повстанців. В 1945 році за участі бійців Першої стрілецької роти гарнізону військ НКВС міста Калуша під командуванням лейтенанта Внукова на основі відомостей, отриманих від таємного інформатора, була організована спецоперація зі знищення криївки.

Необхідність дотримання правил дорожнього руху виникла ще після того, як людина приручила коня, а потім винайшла колесо і сіла на віз. Конфлікти, що виникали між візниками екіпажів та пішоходами, призвели до необхідності формування певних правил поведінки на дорогах. Перші правила дорожнього руху запровадили ще в Стародавньому Римі, але особливої актуальності вони набули на початку ХХ століття, коли почалося серійне виробництво автомобілів.

Рух за правилами

У міжвоєнному Станиславові було немало судових справ, пов’язаних із медициною.

Так, у червні 1938 року скаргу до суду подав Юліуш Віттельс – відомий станиславівський лікар, який певний час був керівником єврейського шпиталю. А почалося все з того, що до його кабінету завітав інженер Берл Пассенштайн і зажадав, щоб Віттельс перевірив, чи інший лікар правильно наклав йому гіпсову пов’язку.

У старому Станиславові не було театру для юних глядачів, але час від часу ставилися п’єси для дітей. Так, у школі імені Чацького (тепер вул. Шевченка, 32) була зала зі сценою, де інколи проходили вистави.

Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної військової адміністрації не надавало письмовий дозвіл на забудову колонади готелю "Дністер". Про це йдеться у відповіді на інформаційний запит до Міністерства культури та інформаційної політики України, повідомив Суспільному співорганізатор екскурсії "Сплав по "Дністру" Ростислав Шпук.

"Черговим футболом від Мінкульту" називає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків відповідь Міністерства культури та інформаційної політики України щодо реставрації готелю "Дністер" у коментарі Суспільному.

Очільник громади каже, що Мінкульт міг би скасувати всі дозволи, а також перевірити виконані роботи у готелі. Ситуацію з пам'яткою архітектури могли б "вирішити за один день", додає Марцінків.