Субота, 2019-09-21, 2:00 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2012 » Жовтень » 22 » Мирослав Ясінський: мистецтво - це гра
10:49 AM
Мирослав Ясінський: мистецтво - це гра
Коли за вікном починає дощити, а ранки оповиті густими туманами, коли природа співає гімн різнобарв’ю, настає благодатна мить для художників. Саме такої днини прийнято вітати творців прекрасного.
Мирослав Ясінський є одним з найяскравіших митців Коломийщини. Він несе світові послання про те, що життя – прекрасне. У картинах пана Мирослава можна потонути, настільки вони глибокі за своєю сутністю і змістом. За допомогою абстракцій та алегорій Ясінський зображає те, що часто не має відповідника у словнику, але знаходить резонанс у душі. Він є тим художником, який вдало користується пензлем, аби через свої полотна вести діалог з глядачем.
В житті художника є місце всьому: міцній родині, творчості, викладацькій роботі. Коломийці його добре знають і, здається, що вже і нема про що запитувати. Та, використовуючи алфавіт, Мирослав Ясінський сам у собі знайшов щось нове.
А – Ангел-охоронець. Є в мене така робота під назвою «З янголом на плечі» за твором Івана Малковича, мого доброго товариша, а він якось використав мою роботу під назвою «Мій стомлений ангел». Ми так обмінялися.
–   Ви відчуваєте янгола-охоронця за своїми плечима?
– Так, а особливо Божу руку, особливо у складних життєвих ситуаціях. В мене була містична історія. На одній з моїх робіт, де мама тримає дитинку, зображено дві руки мами. В ході роботи я помітив, що одна рука непропорційна відносно тіла і вона навіть виходить з-за меж полотна. Я так залишив, пішов додому. Зранку дивлюся свіжим поглядом, а виявилося, що то Божа рука тримає дитину. Це не був мій задум. Взагалі в мене є багато робіт, які беруться звідти (підводить очі догори). Найбільше моїх робіт на тему ангела.
Б – Звичайно Бог. Продовження літери А. Це те, що тримає на цій землі. В мене є дуже багато робіт на сакральну тему.
–  Звідки у Вас така побожність і духовність?
– Все своє свідоме життя я себе пам’ятаю у церкві і з пензлем у руках. Я родом з Ковалівки. Мої батьки і я ходили до церкви у Стопчатів за чотири кілометри, бо наша була зачинена. Пригадую, особливо взимку було гарно: багато снігу, яскраве сонце і блакитне небо. Ми йдемо дорогою до церкви, а там старенький священик правив. Відколи пам’ятаю моя мама співала у церковному хорі. Вона брала мене до себе і я все бачив згори.
В – Віра. Найперше – це віра в Бога, віра у себе. Зрештою віра у те, що все у нас буде добре. У житті я оптиміст. Це видно у моїх роботах. До прикладу, картина «Розп’яття» (показує рукою на полотно на стіні, виконане у ніжних пастельних кольорах з блакитними елементами). Тут Ісус не просто розіп’ятий, а він дав нам шанс на вічне життя і тому це все у позитиві.
Г – Гординя, яка дуже шкодить. Від гордині всі похідні гріхи. Я дякую Богові, що в мене вона відсутня. Це – класно, бо якщо гординя є, то її треба викорінювати з себе, а мені цього робити не треба.
Ґ – Ґазда. Андрушко завжди каже: «Ясінський, ти ще й ґазда добрий». Я дійсно люблю, щоб усе було до ладу. Скажімо так: ґаздівська жилка в мене. Мій дід був ґаздою і майстром на всі руки, і тато теж. Ми, українці, є ґаздами і маємо тим пишатися.
Д – Дім. Моя сім’я і майстерня – це мій дім. Зазвичай, художники є вільними. Я от не такий. Мені потрібно мати духовний дім. Коли в мене щось одне відсутнє, то я не повноцінно живу.
Є – Єдність у сім’ї, єдність на роботі, в думках, єдність з самим собою, тобто рівновага. Це – досить ємке слово. Єдність серед українців, яку намагаються розірвати.
Ж – Жолудь – не той, що на дубі, а мій товариш із Запоріжжя Сашко. Він п’ять років ходив із оселедцем і у вишиванках. Коли я там був з виставкою, то вони всі прийшли у вишиванках. Їм там важче бути українцями, ніж нам тут. Зараз проходить пленер скульпторів у Коломиї і тут є його син. Я запрошую Сашка (він – кераміст і скульптор) приїхати сюди на закриття пленеру в якості почесного гостя.
З – Зима… Я дуже люблю літо і осінь, але особливо люблю зиму. В Ковалівці зима – це спогади з дитинства. Це – лижі, сніг, кучугури. В мене є легкі снігові роботи. Вони звідти, з дитинства…
И и-и-и-и… и-ги-ги! Пироги! Вони також з дитинства! (усміхається)
І – Іграшка. Це іграшка вдома, бо в мене четверо дітей. Це – іграшка в доброму у вищому розумінні у майстерні. Мистецтво – це гра. Все те, що на полотні, це, по великому рахунку, – іграшка.
Ї – Їжак – це теж з дитинства. Я пригадую, як ми колись шукали їжаків увечері, а коли знаходили, то вони скручувалися у колючий клубок… Вся моя творчість родом з дитинства. Це і зима, і їжаки, і Бог…
Й – Йосип. Коли я вчився у школі, то в нас був один Йосип зі Спаса, а один з Мишина, а в нашому селі не було. Для мене це було дивне ім’я, яке мені дуже подобалося.
– А чому одного зі своїх трьох синів так не назвали?
– Найстарший в мене Максим, бо перемогла дружина. Другий – Петро народився за два дні до свята Петра, Андрій – між Андрієм і Миколою, тому він – Андрій-Микола.
К – Може це буде банально, але Кохання. Поряд з Богом є жінка – друга половинка, яка не дає художникові спокою у цьому житті.
Л – Продовження літери «К», але в зовсім іншому вимірі – Любов. Ми, українці, щасливі, тому що маємо два слова: кохання і любов.
М – Тільки Мама і більше нічого…
Н – Ностальгія за снігом, за їжаками, за дитинством. В мене було чудове дитинство! Мене всі любили! І природа довкола, і батьки. Все, що я зараз маю, це дякуючи батькам і тому оточенню.
О – Оксана, Оленка – дружина і дочка.
П – Петро – скеля і Петро – син.
Р – Робота. За своєю суттю я є трудоголіком. В доброму розумінні, бо це для мене, як відпочинок.
С – Таке банальне слово Стабільність… Коли вдома добре, коли є спокій… Я – не конфліктна людина. Для мене стабільність – це запорука творчості.
Т – Тато, який відійшов уже більше десяти років тому. Він був тим стовпом і тією стіною, тим прикладом, якому я вдячний.
У – Україна – в усіх проявах.
Ф – Я своїм студентам завжди кажу: «Не краска, а фарба!» Фарба, яка в банці, а на полотні – це колір.
Х – Ходити, швидко ходити… Я дуже люблю ходити.
Ц – Церква не як будівля, а як зібрання однодумців по вірі, по духу і по пензлю.
Ч – Чайник. Кава і трав’яний чай у майстерні починається з чайника.
Ш – Шарж…
– Ви малюєте шаржі?
– Я дуже багато малював шаржів ще студентом. Маю їх на всіх своїх однокурсників, а тепер якось закинув. Життя – це шаржі…
Щ – Щирість без жаби…
ь М’який знак – це ніжність, м’якість, поблажливість, ніжна любов до родини, до друзів. Це притаманно українцям. Мені здається, що м’який знак – це наш знак, а твердий – ні.
Ю – Юність – це щось ностальгічне, хоча я люблю цей вік, що є зараз. Коли вже знаєш що ти хочеш, знаєш як і ще можеш. Я це називаю золотим віком.
Я – Це не те «я» що Я. Це – Новий рік, ялинка. Дуже люблю цей час, особливо Різдво. На літеру «Я» з’їжджаються всі Ясінські-діти. «Я» – це дуже гарна літера, моя.
Оксана Рижук 

Переглядів: 371 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019