2 лютого зв’язковій УПА Єфросинії Малиновській на псевдо Розетка зі села Рунгури Коломийського району, що на Івано-Франківщині, вручили медаль "За гідність та патріотизм".

Про це повідомили на Facebook-сторінці Печеніжинської громади.

Відзнаку Єфросинії Малиновській у день її народження вручили голова Печеніжинської громади Ігор Довірак і військовослужбовець, краєзнавець Андрій Мацьків.

"Вона була однією з тих, хто ризикував усім заради боротьби за незалежність України. Несучи накази, інформацію, зброю та медикаменти, вона діяла в найнебезпечніших умовах, ризикуючи життям заради своїх побратимів та майбутнього своєї нації", — йдеться у дописі.

Що відомо про Єфросинію Малиновську

Єфросинія Малиновська народилася у 1929 році у селі Рунгури. В дитинстві та юності допомагала воїнам повстанської армії. За це енкаведисти арештували її, утримували у в'язницях, допитували, а суд виніс вирок — 10 років заслання в таборах ГУЛАГу.

Батько Єфросинії Малиновської працював лісником, мама — на полі. Фрося мала сестру Марію і двох братів — Івана й Василя. Найстарший брат Василь був у повстанцях у сотні Різуна на Волині. Після поранення повернувся в Рунгури.

Допомагати воїнам УПА Єфросинія почала в 14-15 років, ще за часів німецької окупації. Тоді вона носила штафети — письмові зашифровані повідомлення.

Після закінчення Другої світової війни дівчина почала передавати повстанцям їжу й лікувальні трави, які збирала самотужки. Після закінчення санітарних курсів, які в селі таємно проводила провідниця Зена, Фрося отримала своє псевдо — Розетка. Єфросинія допомагала переважно повстанцям із рунгурської криївки.

Після арешту Єфросинію Малиновську утримували у в'язницях Печеніжина, Коломиї, Станіслава. На жодному з допитів вона не видала повстанців.

Її засудили до 10 років заслання. Зі Станіслава Фросю забрали в Харків. Там тримали довго — через дитячу травму руки Єфросинія мала інвалідність, і жоден конвой не хотів брати її на роботу. Однак згодом дівчину відправили в Кіров, а звідти — у Республіку Комі.

На волю Єфросинія вийшла у 1953 році за амністією Хрущова. Жодних фото з юності, ув'язнень чи заслання в неї не залишилося — все спалили енкаведисти.

Зараз жінка живе у рідних Рунгурах. Чоловік Розетки помер 10 років тому. За жінкою доглядає сім'я — дочка й онука.