Четвер, 23.05.2024, 11:17:52

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Січень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Січень » 18 » Австрійська залога Станиславова (ч. ІІ)
10:17:44
Австрійська залога Станиславова (ч. ІІ)
Продовжуємо розповідь про військові частини, які дислокувались у нашому місті напередодні Першої світової. Сьогодні завітаємо у казарми артилерії та пройдемося різноманітними тиловими установами.

Дракони з вулиці Військової
У 1898 році в Станиславові завершено велике будівництво. За даними краєзнавця Михайла Головатого, витративши півмільйона ринських злотих, військове міністерство спорудило у районі новопрокладеної вулиці Військової (тепер Національної Гвардії) 20 будівель на три ескадрони кавалерії та штаб. Виділявся розмірами кінний манеж — приміщення для оволодіння навиками їзди верхи.
З 1913 року у військовому містечку хазяйнував Цісарський і королівський Богемський полк драгунів «Герцог фон Лотрінген» №7. Це був один із найстаріших полків австрійської армії, історія якого починається з 1663 року. Він носив ім’я герцога Лотарингського Франца ІІІ Стефана, який у ХVIII столітті одружився зі спадкоємицею австрійського престолу Марією-Терезією й цим почав нову династію — Габсбург-Лотрінген.
Хто такі драгуни? Це різновид кавалерії, яка в австро-угорській армії складалася з гусар, улан і, власне, драгун. Є дві версії виникнення цього терміну. У ХVI столітті французький маршал Бріссак сформував новий підрозділ, посадивши на коней піхотинців. Він дав їм знамена із зображенням драконів. Нібито через цих крилатих потвор новий рід кавалерії й отримав свою назву. За іншою версією, драгун походить від короткого мушкета — драгона, яким були озброєні вершники. Спочатку драгуни використовувались для дій як у кінному, так і в пішому строю, але згодом повністю «оконячились».
На відміну від піхоти, кавалерійські частини формувались у різних призовних округах — так званих біцирках. Вимоги для призовників там були суворішими, ніж у піхоті. 7-й полк поповнявся вихідцями з Богемії, тому 50% особового складу становили чехи, а решту німці.
Драгуни в нас дислокувались не в повному складі. У Станиславові стояв штаб, 1‑й дивізіон і команда призову та поповнень. 2-й дивізіон (майже половина частини) квартирував у Коломиї. Командував драгунами полковник Станіслав Кроускі.
Проте місцеві «дракони» не були повними господарями військового містечка. Їхніми сусідами (чи квартирантами) була команда призову та поповнень уланського полку «Граф Ауерсперг», який дислокувався у Чернівцях. Улани мали на озброєнні піки й на 80% складалися з поляків.
Кавалерійським казармам відносно пощастило — частина їх збереглася. За Польщі там перебував уланський полк, а після Другої світової приміщення зайняла школа міліції.

Штабні щури
Станиславівський драгунський і Чернівецький уланський полки організаційно входили до складу 13 кавалерійської бригади, якою командував полковник Отто Берндт. Її штаб розташовувався у нашому місті.
У свою чергу, 13 бригада підпорядковувалась 8 кавалерійській дивізії, управління якої також квартирувало тут. Якщо іншими частинами командували полковники, то дивізією верховодив цілий фельдмаршал-лейтенант Едлер фон Леманн. Сьогодні це звання відповідає генерал-лейтенанту, який командує не дивізією, а цілим корпусом.
Спочатку штаби містились на території кавалерійського полку, проте стійкий запах гною та голосне іржання створювали штабникам певні незручності. Тому в 1906 році для військових канцелярій будують дві великі кам’яниці на вулиці Собеського (тепер це Січових стрільців, 25, 27а). У першій із них міститься редакція газети «Галичина».
Крім кавалерійських штабів, місто мало управління Станиславівського гарнізону, яке називалось «плацкомандо». Був і прообраз сучасного військкомату, що носив назву «команда ландштурму №20». Чоловіки віком від 19 до 42 років (колишні офіцери — аж до 60), здатні носити зброю, перебували тут на обліку. Під час війни проводили мобілізацію й усіх цих дядьків призивали до війська, де вони формували полки ландштурму (дослівно — народне ополчення). Зрозуміло, що «під танки» резервістів не кидали, а використовували для тилової та гарнізонної служби. Хоча на фронті траплялось всяке.
Якщо хтось із військових потрапляв у халепу, його відправляли на гауптвахту. Коли вчинок був серйозним, то бідолаху чекав військовий суд. З огляду на це, у 1905 році вулиця Військова прикрасилася ще двома кам’яницями — гарнізонним судом (Garnisonsgericht) і військовими арештами. Перший будинок недавно завалили, готуючи місце під новобудову, а в іншому розташований один із корпусів юридичного факультету Львівського ДУВС.
За підтриманням порядку в гарнізоні відповідала 6 окружна команда жандармерії. Потрапити туди було не так то й легко — кандидати мали перед тим відслужити строкову службу. Під час патрулювання вулиць і виконання інших службових обов’язків жандарми носили на лівій руці, вище ліктя, широку жовто-чорну опаску із написом «Feldgendarmerie».
Таким чином, на зламі ХІХ-ХХ століть, на південній околиці Станиславова утворилося велике військове містечко, де більш-менш мирно уживались піхота, кавалерія та артилерія. Приблизна кількість гарнізону станом на 1914 рік — 9 тис. осіб.
Аби прогодувати таку купу військ, у Станиславові діяв великій продовольчий склад. Він стояв на розі сучасних Бандери і Незалежності — де нині висотка ЦНТЕІ. Цікаво, що склади потім використовували і поляки, і совіти, аж до перенесення їх за місто у 1960-х.

Люди в білих халатах
Розповідь про австрійську залогу Станиславова буде неповною, якщо не згадати гарнізонний шпиталь. Він був однією з найстаріших частин міста і вів свою історію від початку ХІХ століття. Після банкрутства Прота Потоцького — останнього власника Станиславова — місто перейшло до державної казни. У колишньому магнатському палаці австрійці розмістили військовий шпиталь, який німецькою пишеться дещо лячно — «Truppenspital». Ці медичні заклади розташовувались у населених пунктах із гарнізонами понад 500 осіб. Італійській військовий історик Сіро Оффеллі пише, що при шпиталях існували курси підготовки санітарів із ношами (Blessiertentraeger) та курси санітарів із перев’язочними матеріалами (Bandagentraeger). З початком Першої світової війни роботи додалось і тим, і іншим.

P. S. Під час роботи над статтею автор віднайшов багато цікавого матеріалу про частини станиславівського гарнізону. Отож у подальшому «Репортер» планує присвятити кілька окремих розповідей тутешнім полкам та ознайомити читачів з їхньою історією, уніформою, бойовими традиціями. Слідкуйте за публікаціями.
Іван Бондарев

Переглядів: 692 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024