У 2017 році в Івано-Франківську вийшла друком книга Миколи Кугутяка «Великий Скит у Карпатах». Це уже третій том вагомого наукового видання, де зібрані унікальні відомості про цей відомий у християнському світі монастир. Читаючи книгу, я натрапив на цікаву інформацію, яка мене, як дослідника історії міста Галича зацікавила. Як виявилось, у переліку імен ченців Манявського Скиту було кілька уродженців нашого славного міста. Ця інформація не могла пройти повз мою увагу, адже знаю, що для сучасних галичан вона є невідомою. Саме тому, на основі цієї книги, було вирішено зробити певне узагальнення, щоб цю тему висвітлити для ширшого загалу читачів.
Ченці, які попадали до Манявського Скиту походили з різних місцевостей не тільки Галичини, але й усієї України. Були серед них також представники з Литви, Білорусі і навіть Росії. Звісно, зібрати зараз будь-яку ширшу інформацію про них неможливо. Але вже сам факт, який засвідчує їхнє перебування у цьому монастирі для кожного населеного пункту, звідки походили ченці заслуговує на увагу і має увійти як додаткова інформація до їхньої історії.
На час закриття монастиря у 1785 році у цьому знаходилось кілька ченців, що були уродженцями галицької околиці. Це пресвітер Олексій Висилієвич (Антипа) з м. Кукільники, мав 50 років, обіти склав у 1761 р. З цього ж містечка походив диякон Стефан Василович ( Серафин), можливо також Василієвич, мав 33 роки, висвячений у 1770 році.
З м. Устє Станіславського округу походив брат Григорій Шкваровський (Галактіон), мав 45 років, обіти прийняв у 1775 році. Із цього містечка (тепер с. Устя-Зелене Монастирського району Тернопільської області) походили також вікарій Варлаам Будович, мав 44 роки, став ченцем у Великому Скиті 8 жовтня 1771 році, висвячений у ієромонахи 9 березня 1779 року. На березень 1786 року проживав у монастирі Сучавиця та ієромонах Харитон Юзарковський (Гавриїл), мав 43 роки, став ченцем у Великому Скиті 15 листопада 1767 року, висвячений в ієромонахи 15 березня 1776 року, володів руською та польською мовами. Пізніше він став настоятелем Драгомирської обителі.
Ще один чернець Стефан Слободський (Полієвк) походив із м. Войтилів (можливо, це Войнилів, коло Калуша) мав 59 років, обіти прийняв у 1771 році.
Тепер про ченців, які походили з Галича. Як подає джерело, уродженцями цього міста були ченці брат Іван Василенко (Кипріян), мав 43 роки, обіти прийняв у 1774 році, ієромонах Юліан Теодорович, мав 47 років, став ченцем у Великому Скиті 16 серпня 1768 року, висвячений на ієродиякона 25 березня 1775 року. На березень 1786 р. перебував у монастирі в Сучавиці, володів руською і молдавською мовами. Чернець Іполит Дольницький, мав 76 років, став ченцем 20 грудня 1746 року у Великому Скиті. Пізніше перебував в одному із буковинських монастирів у Сучавиці.
Цікаво, що коли закривався Скит у Маняві усі ченці висловлювали бажання переїхати у Росію в тамтешні монастирі. Однак за документами, які додаються як додатки до згаданої книги, усі вони опинилися на Буковині. На жаль, про їхнє подальше там перебування джерела мовчать.
Найвірогідніше, що галичанином за походженням був й ігумен Великого Скиту преподобний Феодосій Манявський. Принаймні, така інформація зафіксована на с. 114 згаданої книги. Однак про його життя і служіння Богові буде уже наступна розповідь.

Іван ДРАБЧУК, співробітник Національного заповідника «Давній Галич»