«Простір кінця часу. Інвентаризація єврейських кладовищ на Гуцульщині» - так називається проєкт під егідою Міністерства культури Польщі. Проєкт презентували в музеї Гуцульщини й Покуття Анжей Бялковскі та Аліція Возняк. Участь у проєкті бере також директорка музею Ярослава Ткачук, яка, власне, й розповіла про задум, мету й обсяг проєкту.

«Ми мусимо розчищати сліди багатовікової минувшини, - мовила директорка. - Хоч до окремих періодів спільної з поляками та євреями нашої історії ми іноді ставимося по-різному, однак наш обов’язок, передусім обов’язок музейників, віднайти й задокументувати сліди спадщини національних меншин, які проживали разом з нашими предками».

Група вказаних дослідників проводить інвентаризацію давніх юдейських поховань у Печеніжині, Делятині, Ільцях, Яблунові, Косові, Кутах, Микуличині та Коломиї. За словами представників проєкту, кладовища відрізняються між собою станом збереження, у багатьох населених пунктах єврейські цвинтарі є єдиним підтвердженням проживання юдеїв в тій чи іншій місцевості. Могили визначаються за надгробками-мацевами, яких виявлено десь кілька десятків (Микуличин, Ільці), а десь кілька сотень (Печеніжин) чи кілька тисяч (Кути).

Камінні надгробки відзначаються багатою різьбленою символікою з тулмудичними текстами, часом - короткими характеристиками небіжчика, писаними івритом. Не завжди написано ім’я-прізвище похованого, проте окремі символи можуть вказувати на стать (наприклад, п’яти- або семисвічник вказує на поховання жінки).

Щодо місця єврейських поховань у Коломиї, то про їхню компактну цілісність (як в інших населених пунктах Гуцульщини) говорити не доводиться. Тут усе було розібрано й знищено двома окупаційними режимами – нацистським і радянським. Тому сумнівним видається вести мову про «єврейське кладовище в Коломиї». Його попросту нема. Є невелика територія, де ховали євреїв, і де тепер розташований парк, є надмогильні плити-мацеви, звезені на цю територію з різних регіонів.