Вівторок, 21.05.2024, 07:12:02

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
 
Архів новин
Головна » 2013 » Серпень » 29 » Донька “Роберта”: “Багато років поспіль сниться сон про три смереки на високій горі. Там — могили моїх батьків”
11:29:22
Донька “Роберта”: “Багато років поспіль сниться сон про три смереки на високій горі. Там — могили моїх батьків”
— Коли ми, двоє близнят, народилися батько прислав штафету, щоб бабця приготувала дві перинки, — переказує Віра Мельник.
Як часто до трагічного мало відомо про учасників ОУН-УПА, котрі полягли у нерівній боротьбі за волю України. Навіть про керівних, не кажучи про низових. "Роберт" — псевдо крайового провідника УПА Ярослава Мельника. Його ім’я — серед тих, що навічно вписані у скипілі кров’ю скрижалі визвольної боротьби українського народу у Другій світовій війні.
Народився у багатодітній сім’ї у с. Бережниці. Батько Ярослава користувався загальною пошаною односельців, свідченням чого є той факт, що громада обрала його війтом. Після народної школи Ярослав вступає до Рогатинської гімназії, яку закінчує перед Другою світовою війною. Ще юнаком він захопився ідеями українського націоналізму і залишився вірним ним до загину. В цьому важливу роль відіграла та обставина, що у сусідньому селі Угринові жила сім’я греко-католицького священика Андрія Бандери. Туди часто забігав Славко і мав можливість почути запальні слова найстаршого сина, Степана, які глибоко запали у його душу. Восени 1939-го Ярослав трохи вчителював у рідному селі, вирвався з рук енкаведистів при спробі арештувати його і перейшов на підпільне становище. Потім енергійного до гарячковості, запального хлопця призначили керувати юнацтвом ОУН у Коломиї. Згодом "Роберт” працював обласним провідником ОУН Станіславщини і членом крайового проводу ОУН ЗУЗ. Упродовж 1945-1946 років Ярослав Мельник очолював крайовий провід колишньої Станіславської, тепер Івано-Франківської області. Влітку 1945 року одружився з Антоніною Король родом із Войнилова.
…Коли Ярослав їхав вступати до гімназії, дорогою сталася оказія. Лиш в’їхавши у Войнилів, як навпроти брами Королів у возі поламалося колесо. Юліан Король запросив подорожніх до хати. Там Ярослав і примітив сині Тосині очі. Їй було всього 14. Пізніше про їхнє кохання напишуть книги. А тоді як виходив Ярослав від Королів, то сказав батькові дівчини: "Ваша донька Антоніна буде моєю дружиною”. Юліан Король віджартувався, казав, що Ярослав закінчить гімназію і стане великим паном, а його Тося — ще школярка...
— Пройшов час, батько поступив у Львівський університет на філософію. Мама вчилася у Празі на лікаря, а диплом приїхала захищати також до Львова. Там вони знову і зустрілися. Колись до Львова можна було їхати через Мартинів, добиралися бричкою, а там — ліси з двох боків. Отак, одного разу вийшли з лісу партизани, сказали, що ми забираємо її, бо треба надати допомогу пораненому. Забрали — і більше бабця її не бачила. А потім вони одружилися. Лише весільний стіл був накритий не у батьківській оселі, а у Чорному лісі, у хаті лісника — зв’язкового ОУН-УПА. А весільними дружбами і гостями наречених були молоді побратими з автоматами у руках. Щорік повстанцям ставало важче і важче, — розповідає донька Ярослава Віра Мельник, яка нині мешкає у селищі Войнилові.
Щоб вилікувати українців від України, енкаведисти мали свої ліки: куля, тюрма, Сибір. Останніми домівками вояків УПА ставали криївки. У глибокому яру біля гори Яворина, неподалік села Липа, була добре захована від людського ока криївка провідника Карпатського краю — "Роберта”. Разом із Ярославом у ній переховувалися його вірні побратими та дружина Тося. У ніч на 13 травня 1946 року гора Яворина почула дитячий плач. У сирій криївці Антоніна народила двійню: сина і дочку, яких охрестили Романом та Вірою.
— Коли ми, двоє близнят, народилися батько прислав штафету, щоб бабця приготувала дві перинки, всього для двох дітей. Батько чекав у Завої під дубом, а бабця мала все туди принести, — поділилася переказами з ”Вікнам” донька "Роберта”.
Криївку Роберта видав зрадник. Його псевдо — "Лиман”. Тоді він був слідчим крайової Служби Безпеки. "Лиман” лише знав приблизне місце розташування штабу-криївки. Може, і не знайшли б, та над криївкою розтанув сніг. Чотири доби тривала облога. 31 жовтня 1946 року дев’ять повстанців вели на Яворині свій останній бій. У криївці виявився ще один зрадник — під псевдом "Ясний”. До останнього набою відстрілювалися повстанці, залишили тільки для себе кулі, щоб не здатися ворогові живими. Так загинули крайовий провідник ОУН Ярослав Мельник, його дружина Антоніна, маленький син, а також їхні побратими. Маленька ж донечка — вижила.
...Вірочка зростала у Карпатах. Не уявляла собі, що у світі може бути щось прекрасніше за високі смереки, сині гори, дерев’яну хату у селі Слободі-Болехівській, трьох сестричок і маму Анничку. А ще дитина гір мала свою таємницю: викопаний у землі бункер.
— Мене ввесь час тягне у гори. І вже багато років поспіль сниться один і той самий сон: три смереки на високій горі. Чомусь думаю, що там — могили моїх батьків, — тужливо усміхається донька Ярослава Мельника.
У Слободі-Болехівській знали, що синьооке худорляве дівча — донька провідника Карпатського краю, а у радянські часи — "головного карпатського бандери” — "Роберта”. Але село мовчало. Лише у 1992 році названа мама Анничка (Ганна Бучко) розповіла Вірі правду про її народження: "Тебе принесла до мене твоя мати Антоніна. Вона двічі тебе приносила. Коли вдруге принесла, сама поклала у корито і каже: "Бережіть її, бо не знаю, чи ще вернуся. Можливо, принесемо до вас ще одну дитину. Якщо ж я не встигну прийти, то знайте, що я родом з Войнилова, там живе моя родина”. Твоя мати зняла медальйон зі своєї шиї і поклала біля тебе. А вже з порога ще раз повернулася і сказала: "Я не знаю, чи буду жива. Чи хтось із нас виживе. Ми йдемо на вірну смерть. Як Віра виросте, скажіть їй, що ми з батьком дуже її любили, але загинули за Україну”.
Над могилою мами Анни вже давно співають вітри. А десь у далекій Румунії діти бавляться медальйончиком, який залишила своїй доньці Антоніна Король. Бо коли голод був, мама Анничка, щоб прогодувати дівчаток — трьох своїх й одну чужу, виміняла той медальйон на борошно.
А коли Вірі виповнилося сім літ, у гірське село на заготівлю лісу приїхав Михайло Юрочко, чоловік із Войнилова. Саме він і забрав Віру до Войнилова, і на довгі роки замінив їй батька...
Сьогодні пані Віра проживає у Войнилові, має доньку Оксану та сина Ігора, бавить трьох онуків. Кожного літа, починаючи з 1992 року, Віра Мельник піднімається на вершину Яворини. А разом з нею піднімаються сотні інших людей, не байдужих. Саме там, в урочищі Глибокому, що біля підніжжя гори Яворина поблизу с. Липа Долинського району, щорічно проводиться патріотична акція вшанування погиблих героїв України, борців за волю і незалежність, які полягли у нерівній боротьбі з ворогом у жовтні 1944-го, — курсантів старшинської школи УПА "Олені” та 1 листопада 1946-го — крайовий провідник ОУН "Захід-Карпати” Ярослав Мельник з дружиною, сином та побратимами. Незламні, горді, сильні, як граніт.
Галина БЕЛЕЙ, студентка І курсу 
факультету журналістики 
ЛНУ імені Івана Франка 

Переглядів: 750 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024