В Івано-Франківську 25 лютого 2025 року презентували виставку "На першій лінії бою", присвячену 115-річчю з дня народження командира УПА-Захід Василя Сидора. В експозиції були представлені фото підполковника, його родини та дружини, документи з підписом. Також — справи МДБ, які відкрили працівники відомства, розшукуючи Василя Сидора, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.

Ці документи та фото експонують в обласному музеї визвольної боротьби вперше, розповів історик Ярослав Коретчук. З його слів, Василь Сидор одночасно обіймав три посади — він був командиром УПА-Захід, крайовим провідником Карпатського краю та генеральним суддею Організації українських націоналістів.

"Це — "круті", важливі посади. Особливо — генеральний суддя. Тобто всі такі проблеми, які були в організації між різними керівниками, конфлікти вирішував саме він. Тобто Василь Сидор ухвалював остаточне рішення, як вчинити з тим чи іншим підпільником за якісь порушення. А водночас командувати найбільшою кількістю підрозділів УПА в 1945-1946 роках — це було досить важливо. Тобто це — високого рангу людина", — говорить історик.

Окрім позивного Шелест, у Василя Сидора були й інші позивні — загалом 11. Він використовував їх в різний час, перебуваючи на різних посадах.

Одна з найцікавіших світлин в експозиції — посмертне фото командира.

"Її зробили працівники МДБ, коли він загинув, щоб використати для впізнання різними підпільниками, аби підтвердити остаточно, чи це Василь Сидор. Хотіли переконатися, що один з найбільших ворогів радянської системи вже загинув", — розповідає історик Ярослав Коретчук.

В експозиції є й документи про присвоєння Василю Сидору військових звань, документи з його особистим підписом, фотографії підполковника та родини, а також уривки зі справ МДБ, в яких йдеться про розшук та смерть командира.

"Тут є дуже важливі документи про те, хто були його батьки, сестри. Є весільне фото, зроблене у 1940. На ньому — гарні молоді люди, які могли жити й не турбуватися про якісь складні речі, а вони своє життя поклали на те, щоби воювати за незалежність. А це була велика жертва особистого щастя, здоров'я, часу. Це все було віддано за українську державу", — каже виконувачка обовʼязків директора музею Оксана Романів