Атмосфера різдвяно – новорічних свят завжди є неповторною. Як колись, так і тепер, це чудова нагода зробити приємність іншим і передати найщиріші вітання та побажання. Ще кілька десятиліть тому, окрім вербального привітання, дуже поширеними було привітання за допомогою поштових листівок. Такий вияв уваги завжди був бажаним і примножував додаткові позитивні емоції.

На основі відомого масиву поштівок Галича виданих в австрійський та польський періоди, можна відзначити, що в той час не видавалися окремі листівки присвячені святам; навіть більше, листівок з зимовими видами міста було видано всього дві.

Разом з тим, увагу привертають дві листівки галицької філокартії, які незалежно одна від одної, продавалися різними продавцями на аукціонах старовини. Їх поєднують кілька моментів: вони присвячені Галичу, обидві видані в польський період, містять різдвяно – новорічні вітання, адресовані в період німецької окупації і мають одного й того самого отримувача.

Перша листівка під назвою «Halicz. Cerkiew / Галич. Церква» зображує храм Різдва Христового з південно-західної сторони. Вона була видана в 1930 – их роках видавництвом WSP (Перемишль). На звороті листівки розміщено рукописне привітання та адресу отримувача:

«Вп. пані Безручка Слава

Stanislau

Schewtchenkstasse 152

Найсердечніші побажання Різдва Хр. і щасливого Нового Року засилає  Левко (…) (іншої картки в Галичі нема!)».

Примітно, що автор нарікає щодо відсутності спеціальної вітальної листівки, разом з тим, все ж обирає відповідний сюжет (з християнським храмом) для привітання з нагоди Божого народження.

Друга листівка під назвою «Галич – Церков Різдва Христового з XIV ст.» також була видана наприкінці 1930 – их років. Її видавцем була Повітова крамниця «Рідної школи» в Галичі. На лицевій стороні міститься зображення храму Різдва Христового з північно-західної сторони (це найраніше фото на якому зафіксовано муляж артилерійського стрільна вмонтованого в церковні мури). На звороті листівки також розміщено рукописне привітання та адресу отримувача:

«Вп. Пані

Безручко Славця

Stanislau

Schewtschenko Str. 152

Веселих свят, смачної куті, Нового року, і сповнення мрій бажає Павл (…)2.І-43».

Відправник також обрав сюжет відповідний до свята, бажаючи підкреслити подію на лицевій стороні листівки ним зроблено рукописний підпис: «Веселих свят!».

Перша листівка з огляду на відсутність поштового штемпеля могла бути не висланою адресату, або ж бути висланою в конверті (у цьому випадку штемпель був на ньому). Натомість, друга пройшла пошту і на ній є помітний штемпель з написом «Stanislau».

На жаль, з зворотньої сторони листівок практично не можливо отримати якусь більшу інформацію щодо обох відправників, оскільки наявні тільки їхні імена; з огляду на напис «іншої картки в Галичі нема!» можна розуміти, що вона придбана і підписана саме тут, в Галичі.

Пошук даних щодо адресата «п. Безручко Славця» також не дав результату. Ймовірно, вона проживала або могла отримувати пошту за вказаною адресою у Станиславові (сучасному Івано-Франківську). Адреса «Schewtschenko Str. 152» є сучасним відповідником вулиці Шевченка. Щоправда, наприкінці вересня 1941 р. німецькою владою вулиці Шевченка було повернуто попередню назву «вул. Липова», але відправники з Галича ймовірно, про це не знали і адресували листівки на попередньо відому назву вулиці адресата.

Невідомо, як склалася доля відправників і отримувача листівок – рік, який починався (1943 р.) був складним для усіх, серед основних подій перелом у бойових діях на користь СРСР, творення дивізії «Галичина», розстріл гестапо українських патріотів під божницею у Станиславові… Залишається вірити, що ці люди щасливо пережили німецьку, а згодом радянську окупацію, можливо виїхали на еміграцію, чи відійшли у вічність дочекавшись проголошення незалежності України. Факт в тому, що вони мали надію на кращий рік і бажання її передати іншим.

В контексті філокартії Галича зазначимо, що в період німецької окупації було видано всього одну листівку на відповідну тематику «Halicz. Fischer am Dnjestr / Галич. Рибаки на Дністрі».

Листівки міста, окрім популяризації його цікавих місць та пам'яток, одночасно є маленькими цікавими історіями людей, які їх відправляли і отримували.

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України