Геральдика – це наука, яка вивчає герби. А вони бувають різні. Є герби дворянських родів, є герби країн, міст, футбольних клубів і навчальних закладів. Доволі часто зображення гербів слугували прикрасами для будинків. Такі споруди, хоч і небагато, є в Івано-Франківську.
Пилява у брамі Те, що Станиславовом володіли Потоцькі, знайшло відображення й на міському гербі. Там їх родовий знак «Пилява» поміщений у відкритій фортечній брамі. Цей герб з незначними змінами протримався майже 300 років і став невід’ємним атрибутом міста. Його можна було побачити на брамах, на печатках магістрату, на шоломах пожежників і навіть на останній ратуші. За радянських часів старий герб відмінили, потім впровадили новий, який згодом замінили сучасним українським. Але в місті залишилась одна будівля, яка добре пам’ятає старі часи. По вулиці Коновальця, 117 стоїть сіренький триповерховий будинок. Якщо зайти у двір, то можна побачити, що криту галерею підпирають вишукані чавунні стовпи. І на кожному з них – старий герб Станиславова!
Шкіра Маргошесів А тепер декілька слів про родинні герби. На початку минулого століття у Станиславові мешкала багата єврейська родина Маргошесів, яка володіла фабрикою шкір. Зараз це підприємство відоме як шкірзавод. Маргошеси збудували собі шикарний особняк по вулиці Баторія, 3 (Короля Данила). Фасад будинку прикрасили гербом із зображенням інструментів для обробки шкіри. Це мало розповідати перехожим про фах господарів особняка. У середньовічній Європі подібні герби мали цехи кушнірів. Оскільки єврейська Родина Маргошесів не належала до дворян, то герб цей не був занесений до жодних геральдичних книг і є вигадкою своїх власників. Під час війни Маргошесів розстріляли німці, а за совітів будинок зробили багатоквартирним. Сучасні мешканці навряд чи здогадуються про цікаву історію своєї житлової площі.
Циркуль Хованців Поляки Хованці також мали геральдичні амбіції. Можливо, вони були шляхтичами (у Польщі кожен другий виводив свій родовід від якогось лицаря), але до топ-аристократії точно не належали. Засновник роду Станіслав Хованець мав власну друкарню та непогано на цьому заробив. Його справу вдало продовжили четверо синів. Крім друкарні, братам Хованцям належала найпопулярніша в місті газета «Кур’єр Станіславовський», готель «Уніон» (тепер «Київ»), житлові будинки по Вітовського, 19 і Січових Стрільців, 15. Останній довший час орендував австрійський, а згодом і польський поштовий уряд. Але починалося все із невеличкого особняку по Бельведерський, 8. Цей будинок і зараз прикрашають два герби на правому та лівому крилі. Якщо лівий картуш сильно пошкоджений часом, то правий зберігся краще. На ньому видно фігуру чоловіка у вбранні ХVI століття (берет, гофрований комір), який тримає два герби. На одному зображена книга та пергаментний свиток, на іншому – щось подібне на циркуль. Хованці не соромилися поліграфічного фаху і всіляко підкреслювали свою приналежність до нього.
Бджілка, що носила гроші У 1884 році на розі вулиць Казимирівської та Рогузького (Мазепи-Орлика), збудували міську касу ощадності. Родзинкою споруди була скульптурна група, розміщена на даху. Складалась вона із двох жіночих фігур, що символізували працю та ощадливість. Одна з них тримає в руці щит, на якому зображена бджілка. Зрозуміло, що там її помістили не задля реклами «Білайну» – комаха натякає, що невтомна працелюбність рано чи пізно має принести плоди. Якщо не мед, то відсотки за депозитом – точно. Праворуч є місце ще для одного щита. Але чи існував він, і що на ньому було вибито, наразі не відомо. Може, й свиня-копилка.
Лев на блакитному Будинок на Чорновола прикрашає лев, що дряпається на скелю. Зараз це наукова бібліотека, а на початку ХХ століття будинок належав москвофільському товариству та називався «Русскій народний домъ». Тоді герб був кольоровим – золотий лев підкоряв блакитну сферу. Напевно, то був натяк на давнє Галицько-Волинське королівство зі столицею у Львові. Цікаво, що у 1920-х роках у будинку під левом мешкав ще один Лев – відомий політик та адвокат Бачинський. А з іншого боку, де ж йому ще було мешкати?
Бутафорія Інколи фасади будинків прикрашають щити із різними орнаментами, серед яких найчастіше зустрічаються косі стрічки. Їх можна побачити по Незалежності, 21 і на розі Галицької-Новгородської. Марно шукати їхні аналоги у поважних гербовниках усіх часів і народів. Це звичайна бутафорія, плід фантазії архітектора та забаганка замовника. Будинок на Незалежності належав Леону Грауеру, якому до шляхетства було – як мені до маршала авіації. Тоді майже всі приватні кам’яниці були так званими «доходними домами» – тобто квартири здавались у найм. Їхні власники, хоч і були багатими, до аристократії не мали жодного стосунку й, відповідно, гербів мати не могли. Але хотіли.
Прапори про всяк випадок Всі, хто протягом останніх років робили паспорт у Івано-Франківську, мусили проходити повз будинок № 28 по вулиці Лепкого (зараз там УБОЗ). Якщо підняти голову, то під мезоніном можна побачити гіпсову композицію із прапорів, які обрамляють порожнє місце. У 1950-х роках там розміщувався Раднаргосп. Як і більшість урядових будинків, він мав нести на собі державну символіку. Переважно це був простий герб СРСР на табличці перед входом, але раднаргоспівці виліпили цілий барельєф. Ще більш помпезний символ імперії прикрашав будинок обласних організацій на Грюнвальдській. Але за часів незалежності від нього не залишилось і сліду. Натомість, завгосп УБОЗу, напевно, вирішив зберегти прапори. Про всяк випадок.
* Іван Бондарев, "Репортер" | 
