Понеділок, 20.05.2024, 20:50:10

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
 
Архів новин
Головна » 2017 » Березень » 17 » Григорій Голинський — єдина ідентифікована жертва «Дем’янового лазу»
16:29:34
Григорій Голинський — єдина ідентифікована жертва «Дем’янового лазу»

Проводячи експертизу жертв «Дем’янового лазу», я звернув увагу на три скелети, на черепах яких були виявлені особливі прикмети, за якими можна було ці скелети ідентифікувати. На черепі першого скелета в лівій тім‘яній кістці був трепанаційний отвір, розміром 5,9х4,6 см, з нерівними, заокругленими краями. На черепі другого скелета в правій орбіті було виявлено штучне скляне око. На верхній і нижній щелепах третього скелета було 12 золотих зубів. Ці три скелети дослідили більш детально з метою встановлення статі, віку і зросту людей, яким вони належали. Про скелети цих трьох закатованих, на черепах яких виявили перелічені особливі прикмети, було опубліковано матеріали в місцевій пресі.

У 1989 році під час проведення розкопок у «Дем’яновому лазі» серед 524 жертв цього поховання знайдено останки з особливими прикметами, які були ідентифіковані судово-медичною експертизою і виявилися останками сотника УГА Григорія Голинського. Скелетовані кісткові останки двох інших людей, на черепах яких теж виявлено особливі прикмети, не були ідентифіковані.

9 березня 2017-го минає 122 роки від дня народження Григорія Голинського і 76 років від того дня, коли енкаведистська куля обірвала його життя. На день смерті йому виповнилось 46 літ. Він мав дві вищі освіти, які здобув в Українському вільному університеті у Празі. Був членом УВО, а потім — ОУН, особисто знайомий з Євгеном Коновальцем, Степаном Бандерою, воював за Карпатську Україну.

Народився Григорій Васильович Голинський 9 березня 1895 року в селі Верхньому Березові Косівського району в багатодітній родині заможних селян Василя Голинського та Марії Сулятицької-Голинської. Рід Голинських належав до боярського, шляхетного роду, який мав свій герб і прапор, що зберігалися у Верхньоберезівській церкві й згоріли 1945 р. У нього були сестра Юліана та троє братів. Юліана вчителювала у Варшаві і, проживши 110 років, померла в 2010-му.

В 1914 році Григорій Голинський закінчив Коломийську гімназію, однак Перша світова війна перекреслила його мрії щодо навчання у Віденському університеті. Початок війни, наступ російських військ у Галичині і репресії проти галицької інтелігенції стали поштовхом до національно-визвольних стремлінь серед молоді Західної України. Сотні тисяч патріотів зголосилися добровольцями до Леріону УСС. Одним з них був і Гриць Голинський, який, вивчивши військове ремесло, став чотарем. У Леріоні УСС була створена Гуцульська сотня, яка згодом перетворилася на Гуцульський пробійний курінь, що активно діяв під час української національно-визвольної революції 1917-1920 років. Командиром цього підрозділу найтриваліший час був Григорій Голинський.

1 листопада 1916 року Гуцульська сотня прибула до Великого Бичкова, що на Закарпатті. 26 листопада 1916 року разом з іншими частинами австрійської армії її завданням було зупинити війська російського генерала Олексія Брусилова. В цьому бою армія Брусилова зазнала великих втрат у живій силі, а в полон потрапило ще понад тисячу солдат і офіцерів.

Гуцульський курінь Голинського у складі корпусу УСС на чолі з полковником Є. Коновальцем брав участь у бойових діях січових стрільців на теренах України для захисту УНР. Під командуванням генерала М. Тарнавського Г. Голинський взяв участь у поході УГА на Київ, де сталевий шолом врятував йому життя від дотичного удару уламком гранати. Після поранення він з кількома товаришами опинився в Чехословаччині.

Навесні 1920 року до Праги приїхав Є. Коновалець, який у серпні створив УВО, і Григорій Голинський став одним із перших її членів. Працюючи на будовах Праги, Г. Голинський водночас навчався на філософському факультеті Українського вільного університету і заочно — на факультеті лісового господарства в чеській вищій політехнічній школі у Празі. Саме в Празі нагадала про себе фронтова рана, і празькі лікарі зробили йому, студенту-другокурснику, операцію — трепанацію черепа. Операція пройшла успішно, і Голинський завершив навчання на обох факультетах з відмінними показниками.

Навесні 1925 року, на Великодні свята, він після закінчення студій у Празі повернувся додому. Того ж року купив будинок в с. Микуличині, в мальовничій місцевості Джемидівська Поляниця, який зберігся понині. Разом з будинком батьки відписали йому великі сінокоси і 70 гектарів лісу. В 1933 році одружився з Ольгою. У них народилась донька Люба. Дружина постійно працювала в Делятинській школі, а після виходу на пенсію працювала на Делятинському меблевому комбінаті. Померла 1972 року.

В 1934 р., перед вбивством Б. П’єрацького, Голинського в Микуличині провідав Степан Бандера. В будинку Голинського таємно друкували підпільну літературу для підготовки кадрів ОУН. В його друкарні було випущено листівку з текстом «Десять заповідей українського націоналіста».

У березні 1939-го Григорій Голинський брав участь у Карпатській Січі. Після поразки в боротьбі за Карпатську Україну він повернувся додому. Влітку 1939-го з дружиною Ольгою і донькою Любою він відпочивав на курорті в Черчі на віллі письменника Богдана Лепкого. Це було місце для відпочинку і лікування місцевої і закордонної української еліти.

З приходом радянської влади, після «золотого вересня», Голинський від 1939-го й до арешту 18 березня 1941 року працював завідувачем Микуличинського лісопункту, а у вільний від роботи час проводив військові вишколи членів ОУН. Після арешту Голинського родина нічого не знала про його подальшу долю.

В 1989 році під час проведення розкопок у «Дем’яновому лазі» виявили скелет, на черепі якого в ділянці лівої тім’яної кістки був трепанаційний отвір овальної форми, розміром 5,9x4,6 см, краї якого згладжені, заокруглені, без ознак свіжого перелому. При огляді одягу було знайдено протокол обшуку, що був проведений в помешканні Григорія Голинського напередодні арешту. Про результати дослідження черепа і скелетованих останків та про виявлення протоколу обшуку було опубліковано в пресі. Через декілька днів після цього на місце розкопок приїхала Люба Негрич-Голинська і розповіла, що цей скелет може належати її батькові Григорієві Голинському, якому в празькій лікарні було проведено операцію — трепанацію черепа після вогнепального поранення голови.

Зі слів дочки та інших членів родини було відтворено словесний портрет покійного Григорія Голинського, вказано точний вік і його приблизний зріст. Паспортні дані Голинського, які повідомила родина, співставлено з вирахуваними основними антропометричними даними скелета людини, який досліджували, що дозволило мені як судово-медичному експерту ідентифікувати досліджені кісткові останки. Таким чином, було встановлено, що досліджений скелетований труп людини міг належати сотникові УГА Григорію Голинському.

Старший слідчий івано-Франківської обласної прокуратури Микола Данилів дозволив мені ідентифіковані скелетовані кісткові останки Григорія Голинського вилучити і передати голові івано-Франківського історико-просвітницького товариства «Меморіал», який пізніше організував велелюдне перепоховання їх в м. Делятині. Про перепоховання Григорія Голинського було створено відеофільм під назвою «Такого не знали Карпати». Так було увіковічено і з почестями, по-християнськи поховану єдину з 524-х закатованих жертв «Дем’янового лазу» — сотника УГА Григорія Голинського.

У лавах УПА воювали зять Голинського — Микола Негрич і племінник Голинського Мирослав Симчич.

До речі, Григорія Голинського ховали тричі і тричі відправляли панахиду. Першого разу — в 1925 році після важкого поранення й отримання повідомлення про його смерть. і яким було здивування односельців, коли, потрапивши на свої поминки, Голинський доводив, що то він, той Григорій, душу якого поминають. Вдруге — 29 жовтня 1989 року в «Дем’яновому лазі» при перепохованні жертв сталінізму. і втретє — в листопаді 1989-го в м. Делятині, де він був похований біля могил своїх родичів і дружини.

Отож тлінні останки сотника УГА Григорія Голинського знайшли свій спокій на цвинтарі в м. Делятині, де жив він і його батьки, а нині живе його родина.

17 травня 1998 року померла дочка Григорія Голинського — Любов Негрич-Голинська. Але пам’ять про свого тестя свято береже її чоловік — Микола Негрич, який на полонині Джемидівська Поляниця разом з племінником Голинського — сотенним Березівської сотні УПА Мирославом Симчичем встановив пам’ятник Григорієві Голинському. А онучка славного сотника — Мар’яна має заповітне бажання, щоб у Делятині і в івано–Франківську були вулиці імені її дідуся — Григорія Голинського, бо він був справжнім українським патріотом і заслужив на це. Такі постаті, як Григорій Голинський і тисячі інших борців за незалежність України, варті того, щоб нащадки пам’ятали про них і пишалися ними.

Омелян ЛЕВИЦЬКИЙ


Переглядів: 938 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024