6 лютого 2025 р. тишу вулиці Дмитра Вітовського (колишня назва Колійова) порушили гудки старовинного паротяга. Він прибув сюди в першій половині дня, а зворотньо відправився о 16.10 год.
Рухомий склад складався з паротяга, трьох пасажирських вагонів і маневрового тепловоза ЧМЄЗ (останній побудований в колишній Чехословаччині).
Свого часу Галич був рідним містом для подібних зразків залізничної техніки, адже через місто було прокладено залізницю, побудовано пасажирський двірець, залізничні майстерні (з поворотним колом) для обслуговування паротягів, житлові будинки для залізничників. Завдяки залізниці місто отримало додатковий поштовх для свого розвитку, покращилася комунікація з іншими містами краю, зростала економічна база.
Перший потяг прибув до Галича зі Львова 1 вересня 1866 р. В період Австро-Угорської монархії місто повноцінно розвинулося як залізничний вузол краю; колія сполучувала місто з двома напрямками - зі Львовом та Чернівцями; наприкінці 1890 – их рр. було відкрито третій – тернопільський. Як в австрійські часи, так і пізніше польські, відбувалися інтенсивні пасажирські і вантажні перевезення; приваблива споруда залізничного двірця з його почекальнею першого класу неодноразово служила громаді міста для урочистих заходів; працювати на залізниці було престижно.
На жаль, належному розвитку залізниці, як і міста, перешкодили світові війни. На відміну від відновлювальних робіт після Першої світової війни, з завершенням Другої світової війни, одна з комунікаційних гілок в напрямку Тернополя була знищена і досі не відновлена… Ще до 1998 р., коли відбулася реконструкція залізничної станції приурочена до ювілею першої літописної згадки, в околицях двірця була збережена давня залізнична інфраструктура – гідравлічні колонки («гусаки») для заправки тендерів паротягів, старі будівлі.
Покоління галичан народжених в середині 1970 – их років вже не пам’ятають паротягів. Відповідно, впродовж всього часу, коли паротяг перебував поруч залізничного двірця міста і до гудків, які свідчили про відправлення, жителі Галича мали можливість оглянути потужне чудо техніки минулого століття, зафіксувати себе і своїх рідних на фотографіях.
Незвично було споглядати стовп диму і пари коло двірця – з західного боку паротяг був прихований будівлями залізниці, - складалося враження, що це якась пожежа в напрямку сучасної вулиці Лесі Українки. Потяги, які проїздили Галич, вітали гудками свого колегу з попередніх поколінь.
Чергова по станції Галич оголосила: «Ретро – потяг сполученням Івано-Франківськ – Галич, відправляється з першого перрону!». Паротяг вирушив у зворотню дорогу дивуючи своєю міццю і жвавістю присутніх; не один з них відчув його силу і прояв своєї поваги до парового котла – подібно, як їхні предки в ХІХ ст. Можливо, колись в майбутньому ми ще побачимо в Галичі цей атракційний паротяг. Зрозуміло, що дирекції залізниці доцільно використовувати його поруч великих центрів (Львів, Чернівці, Київ), проте бажано щоб він час до часу порушував спокій і тишу давнього міста над Дністром.
Довідково. Паротяг Эр797-86 був побудований в Угорщині у 1953 р. на давньому підприємстві MAVAG (воно також відоме тим, що будувало дизельні пасажирські потяги, відомі в нас під народною назвою «Червона рута»). Експлуатувався первинно на Закарпатті – в Чопі (1960 – ті рр.). В 2000 – их роках належав до депо в Коломиї, в 2015 р. – пройшов відновлення і з 2021 р. працює в депо Чернівці. Львівська залізниця у передноворічні свята організовує пізнавальні поїздки з цим паротягом; він їздив за маршрутом Львів – Брюховичі, Чернівці – Мамалига.
Андрій Чемеринський,
Почесний краєзнавець України | 
