13 травня – 15 років з часу створення на обласному телебаченні «Галичина» пізнавально-краєзнавчої програми «Вулиця». З телеекранів мешканці краю мали можливість дізнатися трохи більше про ті вулиці Івано-Франківська, на котрих вони проживають. Згодом автори «Вулиці» подалися і за межі обласного центру. Проте передача ніколи не втрачала свого шарму та глядача. З якими здобутками «Вулиця» відзначатиме 15-річчя, ми розпитали у ведучого та одного із ініціаторів програми Івана Нікітіна.

– Це пізнавальна програма краєзнавчого спрямування. Вона створена для того, щоби розказати про історію та сьогодення вулиць та будинків Івано-Франківська. Саме таким був задум телепрограми. Але у процесі ми зрозуміли, що можна розказувати і про інші цікаві населені пункти Івано-Франківщини, археологічні та історичні пам’ятки, визначні місця, монастирі, храми.
Починалося з того, що до мене з ідеєю звернувся режисер ОТБ «Галичина» Володимир Кукуруза. Я до неї поставився дуже скептично. Адже робити такі програми без підтримки дуже складно. Але він мене переконав. На якомусь етапі ми познайомилися із краєзнавцем Михайлом Головатим і зрозуміли, що будемо працювати тільки з ним. Це була людина-енциклопедія, людина-архів. Ми опрацювали чимало матеріалу. Протягом останніх двох років, відколи пана Михайла не стало, ми продовжуємо працювати з його спадщиною.
Певний період це були щоденні програми, але ми зрозуміли, що не потягнемо. Тому передача виходить із повторами.
– Ваш творчий тандем склався доволі успішно, а програма користується попитом. Чи будете і надалі розширювати горизонти та виходити за межі міста?
– Ми іноді дозволяємо собі виїжджати за межі міста. Не часто нам така нагода випадає. В основному це робимо в теплу пору чи до ювілейних дат. У нашому доробку вже чимало передач про населені пункти Галицького, Тисменицького, Тлумацького, Богородчанського, Долинського районів, а також Яремчанської зони. Маємо ідеї, але для цього потрібна фахова інформація. Тому ми співпрацюємо із спілкою краєзнавців.
– Кому як не програмі «Вулиця» знати, скільки ж насправді вулиць в Івано-Франківську?
– Є різні версії, але ми вважаємо, що їх майже 600.
– Як вас сприймають мешканці тих вулиць, коли показують їх і їхні вулиці?
– На жаль, вони в основному хочуть, щоб ми показали весь негатив, який є на вулиці. Невідремонтована вулиця – погано, відремонтована – також погано, бо швидко машини їздять. Як правило, люди звертаються із усіма своїми побутовими проблемами і думають, що ми мали би їх вирішити. Хоча в основному їм подобається, коли ми показуємо їхню вулицю. Нам розповідають, що було чи що буде на тій чи іншій вулиці. Якщо ви зауважили, останнім часом ми відмовилися від коментарів перехожих у програмі, бо іноді доходило навіть до смішного. Майже 70 відсотків людей взагалі нічого не знали про вулиці. Це виглядало смішно, а завдання програми бути не смішною, а серйозною.
– П’ять років тому ваша програма отримала визнання міської влади – ви стали лауреатами премії імені Івана Франка.
– Так. Дякуємо місту, що не забули нас. Для нас найбільша повага – це повага від звичайного телеглядача, адже ми 15 років у ефірі, люди нас знають, підтримують і хочуть, щоб ми не відходили від цієї теми.
Дуже важливою віхою програми було те, що з нами працював Михайло Головатий. Своїм професіоналізмом він тримав глядача перед екраном. Тепер усе йде за кадром. Можливо, його мрія здійснилася, бо ми почали більше показувати відеоряду. Зараз складніше робити програму, бо доводиться опрацьовувати більше інформації. Звичайно, за ним шкодують і згадують, бо ми були одним організмом. Пробували шукати когось на заміну. На жаль, таких нема, хто би міг дотягнути до рівня Михайла Головатого.
– За кадром залишається ще чимало людей, котрі готують програму до ефіру.
– Так, є команда. Крім авторів Володимира Кукурузи та Івана Нікітіна, є режисер-монтажер програми Станіслав Ігнатюк, а також людина котра займається пошуком інформації та просуванням продукту у соціальних мережах. Це Олександра Хандога. Ці люди є основним складом команди. Маємо також «Чоту крилатих». Це пілоти квадрокоптерів, з якими ми співпрацюємо протягом останнього року. Тепер у програмах ми використовуємо аерозйомку.
– Кажуть, що ідея створення такого телепродукту насправді належить одній дівчині…
– Перший раз про це чую.
– За кадром залишаються години відзнятого матеріалу. А чи траплялися вам за цей час курйози?
– Без цього не буває. Якщо пригадувати все, то можна і кілька годин потратити. Я ж казав, що на початку рейтинг зашкалював, бо всі дивилися на своїх смішних сусідів.
– Чи є майбутнє у таких проектів і наскільки вони довготривалі? Ви не змучилися працювати у такому форматі?
– Чесно сказати, все рано чи пізно закінчується. Не тому, що закінчуються вулиці в Івано-Франківську. Вони завжди змінюються. За цей період ми вже деякі вулиці показували по декілька разів, бо вони змінилися. Тепер запланували зробити добірку із 20 найкращих вулиць і будинків Івано-Франківська. Сподіваюсь, що за літо ми встигнемо це зняти і вже восени показати. Що буде далі? У будь-якому випадку програма мусить трансформуватись у щось інше. Навіть наша програма може народити якісь інші проекти, бо задуми є різні. Хочеться показувати щось нове і по-інакшому, бо така програма може проїстися і бути нецікавою і нам, і глядачу.

Володимир БОДАК