Видатний доктор Іван Куровець, який мешкав в Калуші, згадував про цікавий та неординарний випадок із своєї лікарської практики. У селі Пійло Калуського повіту був свого часу перед 1930-ти роками славний ворожбит на ціле Підгір’я.

До нього заїздили щодня повози багатих дідичів, вози селян, багато бідноти, вищих і менших урядовців і все це шукало поради та помочі у ворожбита. Спритний чоловік уладив собі примітивний "античний" склад різних амулетів у виді звірячих шкірок, камінчиків, живиці, смоли і флящинок з різноманітними ліками, інформують "Вікна" з посиланням на Калуський міськрайонний суд.

Свого часу жандармерія захопила цілий цей "античний запас" і доправила до Калуського суду. На суд були запрошені лікарські знавці, позаяк судді потребували спеціалістів із медичними знаннями. Докторанти знайшли між іншим флящинки з написами на них як: «Смердяк ч. 1», «Смердяк ч. 2» і «Смердяк ч. 3».

Для визначення вмісту речовин у флящинках, судді післали смердяки до хемічної аналізи аж до Львова. Експерти після проведення відповідних експертиз виявили цікаві речовини. У флящинці з написом «Смердяк ч. 1» була людська сеча з додатком соди, у «Смердяку ч. 2» — сеча додатком сальмяку (нашатир), а в «Смердяку ч. 3» — сеча з амоняком.

Пійлівський знахар лікував цими смердяками сотні ба й тисячі людей, бідних, панів, урядовців більших і менших з цілого Підгір’я.

Як лікарський знавець доктор Іван Куровець читав зі судових актів численні зізнання й вичитав, що багато собі хвалило смердяки та що їм це помагало.

Куровець констатує, що той ворожбит, подібно як інші ворожбити, різними способами лікував дурних людей, бо їх багато на світі. Така практика пов’язана із сугестією (навіюванням), яка є часом помічна у лікуванні, визнавав доктор.

Історію з посиланням на часопис "Діло" №15 від 23 січня 1931 року оприлюднив головний спеціаліст із забезпечення зв’язків з ЗМІ Калуського суду Олег Ониськів.