Обрання Папи Римського Лева XIV стало надзвичайно важливою подією для вірян усього світу. І це чудовий привід для того, щоб зануритися в історію і дізнатися, яку роль відігравав Найсвятіший Отець у житті старого Станиславова і як його вшановували тодішні містяни.
Адже фраза «Vivat Papa!» неодноразово лунала у тодішньому місті. А деякі мешканці Станиславівщини мали всі підстави бути особисто вдячними понтифіку за його милість, пише Західний кур’єр.
Вшанування Лева ХІІІ
У міській пресі початку ХХ століття знаходимо особливо багато згадок про вшанування Папи Лева ХІІІ, який правив аж 25 років. Навесні 1903 року Станиславів урочисто відзначав 25 -річний ювілей його правління. Варто зауважити, що святкування певних урочистих дат і ювілеїв у Станиславові рідко бувало пунктуальним, тобто не завжди відбувалося саме в день ювілею.
Так, урочистості з нагоди папського ювілею розтягнулися у місті аж на кілька місяців. Причини були різні – від організаційних труднощів і примх погоди до проблем з коштами. Ще з березня того року в школах та гімназіях відбувалися тематичні ранки, лекції та концерти, а у храмах – урочисті служби на честь понтифіка. Зокрема дівоча школа сестер василіянок влаштувала на честь ювілею святковий концерт, який відбувся у церкві при школі василіянок. Вихованки представили численній публіці різноманітні музично-вокальні номери. Запрошених артистів чи музикантів не було, вчителі та вихованки школи підготували програму винятково власними силами.
Папські урочистості в місті тривали аж до травня. За традицією в урочисті дні мешканці Станиславова яскраво освітлювали вікна, виставляючи на підвіконнях багато свічок. Ще на вікна приклеювали наліпки з зображенням ювіляра. Дохід від продажу цих наліпок спрямовувався на користь міських убогих. Багато християнських релігійних та благодійних товариств зверталися до містян, щоб вони купували благодійні наліпки, ціна яких була символічною – всього 12 галерів. Так що купити таку наліпку міг собі дозволити навіть незаможний вірянин. Продавалися вони у храмах та у багатьох міських крамницях, зокрема у знаменитому ресторані та бакалії Теофіла Квятковського та у цукерні Новорольського і Кровіцького.
На жаль, того ж року Станиславів мусив відзначити й сумну подію, адже 20 липня 1903 року Папа Лев ХІІІ помер. Ще 12 липня газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала замітку «Папа при смерті», в якій повідомила про невтішний стан здоров’я понтифіка. Папа хворів на запалення легень, що було у 93-річному віці дуже небезпечним. У Римі навіть почалися приготування на випадок його смерті. А в Станиславові у всіх церквах і костелах пройшли богослужіння, під час яких віряни молилися за здоров’я понтифіка.
Вже після смерті Папи газета «Кур’єр станиславівський» вшанувала його пам’ять епітафією.
«Вість про смерть Найсвятішого Отця надійшла до Станиславова ще о дев’ятій вечора телеграмою з Відня, – повідомляється у тому ж номері часопису. – Цю телеграму отримала наша редакція і трафіка пана Ашкеназі, де одночасно розміщається редакція газети «Zeit». Проте лише у вівторок зранку ця сумна новина стала відома широкій громадськості, коли о восьмій годині на ратуші вивісили чорну хоругву. Цього ж дня залунали жалобні звуки дзвонів у всіх тутешніх церквах і костелах. Жалобний передзвін пролунав три рази і тривав по півгодини.
Чорні прапори замайоріли на вежах храмів, на фасадах офіційних установ, на будівлях багатьох товариств і крамниць, а також на деяких приватних будинках. Тутешня греко-католицька єпископська капітула у четвер, п’ятницю і суботу о пів на дев’яту ранку відправила урочисті жалобні служби за упокій душі Найсвятішого Отця. Також заупокійна служба відбудеться в українській катедрі в день похорону Лева ХІІІ. Жалобна служба за Папою Левом ХІІІ відбудеться у римо-католицькому костелі у вівторок, 28 липня і розпочнеться о восьмій годині ранку співом жалобних псалмів. Урочиста жалобна служба у вірменській церкві розпочнеться в понеділок, 27 липня о 8 годині ранку».
28 липня головний олтар колегіати осяяли численні свічки і був установлений символічний катафалк із чорною труною, вкритою чорним покривалом з білою каймою. В узголів’ї труни стояв срібний хрест, а на самій труні лежали тіара і портрет покійного Папи. Службу відвідали міські урядники та представники влади, суду, прокуратури, залізниці, а також чиновники староства. Двома днями раніше, 26 липня, відбулася окрема поминальна служба, яку відвідали військові під керівництвом фельдмаршала фон Арльгаузена. Тут були представники з кожного батальйону та офіцери з кожного полку.
«Habemus Papam!»
У серпні 1903 року перша вість про обрання нового Папи Пія Х надійшла телеграмою до популярної в місті книгарні Романа Ясельського, а потім її підхопили місцеві часописи. На ратуші та міських храмах замайоріли папські прапори. У латинській колегіаті та греко-католицькій катедрі відправили урочисті служби з приводу щасливого обрання Папи. Служби відвідали не лише численні віряни, а й представники міської влади.
А вже у жовтні 1905 року мешканці Станиславова мали можливість бачити Папу Римського Пія Х просто у центрі міста, на вул. Сапєжинській! Щоправда, лише … у вигляді воскової фігури в натуральну величину. Тоді в місті відбувалася велика виставка воскових фігур, і одним з експонатів була воскова фігура у вигляді понтифіка, який благословляв вірян.
Очевидно, діяльність нового Папи викликала інтерес у містян, адже у березні 1904 року станиславівський фотопластикум продемонстрував цілу серію слайдів про життя Ватикану і Святого Престолу. Причому в цій серії було кілька слайдів з фотографіями приватних покоїв Папи. Повідомлялося, що ці унікальні знімки були зроблені з особистого дозволу понтифіка.
В листопаді 1908 року в Станиславові урочисто відзначили 50-річний ювілей священницького служіння Пія Х. В храмах міста відбулися святкові служби, в гімназіях та школах – тематичні ранки. Причому станиславівські школярі, мабуть, найбільше зраділи папському ювілею, адже на честь урочистостей з 10 по 13 листопада вони були звільнені від занять. У міському театрі відбувся концерт, у якому взяв участь відомий меценат і музикант барон Ромашкан, зігравши кілька музичних композицій на фортепіано. Сцена театру була прикрашена святковими декораціями і великим портретом понтифіка. Під час свята виголосив промову директор української гімназії Микола Сабат, який підкреслив, що це свято було важливим як для римо-католиків, так і для греко-католиків.
Вулицями міста пройшла урочиста хода, велике свято відбулося й у Державній гімназії Станиславова. У святково прикрашеній гімназійній залі зібралися не лише гімназисти, а й учні середніх шкіл. Після традиційних промов і святкового концерту греко-католицький священник Василь Фацієвич зачитав листа з папської канцелярії з подякою за вітання, надіслані Папі колективом гімназії. У листі Папа також надсилав своє благословення педагогам та гімназистам. Урочистості відбулися навіть у передмістях Станиславова, зокрема у Княгинині-селі. У тамтешній школі греко-католицький священник Є. Гісовський виступив перед учнями і коротко та доступно пояснив дітям значення урочистості. Далі відбувся гарний концерт, під час якого учні декламували вірші і співали пісні.
В лютому 1912 року міська преса повідомила, що Папа Пій Х декретом за 1 січня 1912 року ще раз продемонстрував прихильність до своєї галицької пастви. Він підтвердив право галичан святкувати всі їхні свята, до яких вони звикли. Галицькі священники навіть відправляли делегацію до Папи, щоб отримати такий дозвіл.
Газета «Кур’єр станиславівський» від 23 серпня 1914 року розмістила некролог з нагоди смерті Папи Пія Х.
«В Папі Пію Х католицька церква втратила пастиря, метою діяльності якого була неустанна турбота про зміцнення церкви і поглиблення віри у складні часи байдужості і посилення матеріалістичних впливів», – наголошував часопис.
Часи тоді були нелегкими, тому місто обійшлося без помпезних поминальних урочистостей, пом’янувши Папу молитвами та вивісивши на ратуші чорні хоругви.
Папська милість
Те, що у Галичині Папа Римський завжди був важливою фігурою як серед римо-католиків, так і греко-католиків, свідчать листи тогочасного духовенства. В березні 1901 року митрополит Андрей Шептицький видав пастирський лист для станиславівських вірян, у якому згадував про наступного станиславівського єпископа і про Папу Римського:
«Зберігайте вірність Найсвятішому Отцю Папі Римському і прислухайтеся до вашого єпископа. Хто б ним не став, ви мусите пам’ятати, що його обрали вам за пастиря, лише дбаючи про ваше благо. Приймайте його з довір’ям і любов’ю, як приймали би Христа Спасителя, чиїм слугою і намісником він є».
В міській пресі знаходимо згадки про мешканців Станиславова, яким пощастило особисто зустрітися з Папою. 4 квітня 1904 року Папа Римський Пій Х на особистій аудієнції прийняв учасників наукової екскурсії на чолі з Миколою Сабатом. Всі учасники були представлені Папі і були допущені до ритуалу цілування руки Найсвятішого Отця. Крім кількох професорів, на аудієнції у Папи побували й гімназисти Василь Березовський, Казимир Савицький і Генрик Цервензль.
У вересні 1910 року газета «Кур’єр станиславівський» подала сенсаційну новину: отець Юзеф Пяскевич, станиславівський римо-католицький пробощ, призначений придворним прелатом Папи Римського Пія Х. На жаль, подальших подробиць про це призначення газета не подає. Отець Пяскевич часто згадується у пресі, адже він справді відігравав важливу роль у житті міста. Фактично він став духовним лідером станиславівських поляків, і без його участі не обходилася жодна важлива подія в житті громади. Він багато зробив для збереження будівлі колегіати – унікальної історичної пам’ятки (тепер Музей мистецтв Прикарпаття).
Повідомляється й про папські нагороди, які отримали мешканці нашого краю. В грудні 1900 року газета «Кур’єр станиславівський» зазначила, що кілька греко-католиків Станиславівського повіту отримали від Папи Леона ХІІІ відзнаку «Pontifice et Ecclesia». Ця відзнака «За заслуги перед Церквою і Папою» є державною нагородою Ватикану, яка вважається шостою за старшинством нагородою католицької церкви.
Така медаль була запроваджена Папою Левом XIII 17 липня 1888 року апостольським листом з нагоди 50-річного ювілею його священницького служіння. Нагорода вручається духовенству, а також світським особам – чоловікам і жінкам віком не менше 45 років, які не менше 25 років свого життя присвятили справі служіння католицькій церкві та Святому Престолу. Таку медаль отримали радники станиславівського суду Корнелій Проскурницький і Йосип Каранович, колишній староста Йосип Соневицький, чиновник Скарбової дирекції Ян Сас Лісковацький і землевласник Юстин Малецький.
Олена БУЧИК | 
