Першу згадку про футбол на Гірці знаходимо у місцевій пресі в травні 1927 року. Оглядач «Кур’єру станиславовського» відзначає однойменний клуб, як молоду і дуже амбітну команду. Разом з тим зауважує, що його керманичам слід навести дисципліну в команді і лад на трибуні, яка «в тім часі постала до ужитку». Новачок не знайшов собі гідних суперників у класі С і одразу ж перейшов у клас В. У розіграші Кубка Станиславова «гірчани» посіли третю сходинку після «Ревери» і «Станиславовії». Спортивний клуб «Гірка» (польською – «Гурка») постав у важкі повоєнні часи. В травні 1922 року Станіслав Волошин став гуртувати місцевих підлітків довкола «Товариства приятелів шкільної молоді», що мало на меті насамперед духовне виховання. Члени товариства власними руками на кошти від пожертв звели будинок, який згодом став осередком СКС «Гурка» (очевидно, йдеться про споруду на розі сучасник вулиць Вовчинецької і Дучимінської). Згодом прийшов час фізичного розвою, через що товариство перейменували на Сокільський клуб спортовий «Гурка». У 1925 році було утворено Великий Станиславів шляхом приєднання до міста його околиць – Княгинина, Гірки, Колонії. Розпочалася забудова вільних площ, до числа яких входила і територія сучасного стадіону. Завершуючи розповідь про організаційні справи клубу, зазначимо, що 22 лютого 1934 року він був реорганізований у Клуб спортовий «Стшелєц-Гурка» («Стрілець-Гурка»). «Стрільці» отримували фінансову допомогу від держави за підготовку юнаків до служби у війську. Клуб розвивав не тільки футбол. Він мав водну секцію (каякову та пливацьку), колярську (велосипедну), ручного м’яча (волейбол та баскетбол), тенісну, боксерську… «Гурка» єдина серед клубів Станиславова була членом Польської легкоатлетичної спілки тощо. Футболісти «Гурки» тривалий час перебували на других ролях, поступаючись у майстерності землякам з «Ревери». Однак у сезоні 1938-39 рр. гірчанам вдалося випередити свого конкурента і здобути першість у Станиславівському воєводстві. Як чемпіон округу, «Стшелєц-Гурка» взяла участь у перехідному турнірі за право участі у Державній лізі Польщі, де посіла третю сходинку. Після «золотого вересня» 1939-го клуб, як і багато інших, припинив своє існування. Стадіон, що належав «Гурці», перейшов до спортивного товариства «Локомотив». У повоєнний час він був чи не основним місцем для футбольних баталій, оскільки головна арена міста слугувала майже винятково для проведення матчів першостей СРСР за участю місцевого «Спартака». Хоч на Гірці виросло чимало вправних майстрів шкіряного м’яча, залізничники тривалий час не мали доброї футбольної команди. Лише наприкінці 1970-х тут реконструювали стадіон, замінивши дерев’яну трибуну на цегляну, і водночас подбали про створення конкурентного колективу. У 1981-82 рр. івано-франківський «Локомотив» двічі поспіль ставав чемпіоном Івано-Франківщини (в першому випадку залізничникам вдався «золотий дубль»). У 1982-му вони також пробилися до фіналу аматорської першості України, який проходив у Бережанах. Після такого успіху команда несподівано припинила своє існування. У 1990-ті стадіон занепав. Тут й далі проводилися футбольні матчі, однак справжнього господаря в арени не було. Лише на початку 2000-х стадіон перейшов у власність «Теплокомуненерго», де була створена команда «Тепловик». «Тепловики» реконструювали арену. Тут з’явилося табло, індивідуальні місця для глядачів та дах над головною трибуною, збільшилися розміри ігрового майданчика, а самій арені повернули її первісну назву - «Гірка» (на довоєнних планах міста вона, правда, фігурує як «Сокіл ІІ», «Соколом І» був сучасний стадіон «Наука»). Зауважимо, з «Гірки» міг би вийти першокласний суто футбольний стадіон. Був час, коли «тепловики» задумувалися над проектом перебудови арени. Вона мала б отримати нове адміністративне приміщення з сучасними роздягальнями, тренажерним залом і навіть міні-готелем. Втім, сьогодні це навряд чи можливе. Футбольний клуб «Тепловик» нині змінив свій статус, перетворившись на муніципальний. Це одразу позначилося на результатах команди. Вперше за час виступів в чемпіонаті Івано-Франківщини команда не брала участі у боротьбі за нагороди. Кошти, передбачені міським бюджетом на новий 2013-й рік, теж не віщують їй нічого доброго…
ДО ТЕМИ: 105-та весна «Руху» Найстаршим стадіоном обласного центру є «Рух». У 1907 році міська Каса ощадності придбала ділянку за парком для облаштування майданчика для рухливих забав, яку навесні наступного року передали для ігор учнівській молоді. Влітку 1909 тут відбувся перший футбольний поєдинок між командами Станиславова («Ревера») і Львова («Чарні»). Отож, незабаром «Рух» відсвяткує свій 105-й ювілей! Розміняти другий десяток готується ще одна франківська арена – стадіон «Наука» ПНУ ім. В.Стефаника. Її спорудження велося впродовж 1913-14 рр., а відкриття відбулося напередодні початку І-ї світової війни. Найстаршим серед стадіонів області є коломийська «Юність». Вона згадується як майданчик товариства «Сокіл» ще до І-ї світової війни. Втім, у футбол тут почали грати значно пізніше… Сторінку підготував Володимир Горощак | 
