У 1930-х роках український театр імені Тобілевича у Станиславові переживав важку фінансову кризу. Колектив театру об’єднував у собі талановитих акторів, костюмерів і декораторів, а українська громада міста активно відвідувала вистави, але виручених коштів не вистачало.
Тим паче, театр не мав постійного мецената, хоч директор К. Вишневський усіляко підтримував його з власних коштів. Врешті-решт перед театром постала дилема «бути чи не бути», і до порятунку українського театрального мистецтва долучилися місцеві жінки.
25 лютого 1930 року в залі товариства «Українська бесіда» (нині вул. Січових Стрільців, 24) відбулися збори, в яких узяли участь близько двохсот чоловік. Софія Олесницька, голова «Товариства українських жінок», виголосила промову, в якій розповіла про нагальні потреби театру, і закликала присутніх підтримати українське мистецтво.
Лише за два дні на потреби театру вдалося зібрати більше тисячі злотих, ще 400 злотих пожертвував єпископ Хомишин.
Але учасниці «Товариства українських жінок» на цьому не зупинилися. Вони започаткували акцію «На живий театр», до якої залучали поціновувачів українського мистецтва з інших міст, перш за все зі Львова.
Газета «Діло» повідомляла, що «не задовольнившись акцією в самім Станиславові, це товариство вислало три свої делегатки на три дні до Львова. 15 березня згадані делегатки зібрали нараду спільно з представницями львівського жіноцтва, якому близька наша театральна справа, і на цій нараді вирішили скласти у Львові окремий ширший комітет пань (приблизно 30 осіб), які поділили би весь Львів між собою на райони і щомісяця збирали скромні добровільні пожертви. Кожна група цих пань матиме легітимації від «Кооперативу українського театру» у Львові і декларації для охочих, що зобов’язуються складати щомісяця по одному чи по два злотих на наш живий театр. Завданням членів комітету буде щомісяця відвідувати декларованих жертводавців. Зібрані фонди будуть передані «Кооперативу українського театру» у Львові, який перешле їх комітетові «Товариства українських жінок» у Станиславові для розподілу їх на потреби театру».
Підготувала Олена БУЧИК | 
