Газета «Кур’єр станиславівський» у червні 1908 року стверджувала, що галичан охопила справжня манія, яка нагадувала пошесть чи сезонний грип.

Цією манією газета називала любов галичан до різних гучних титулів, пише Західний кур’єр:

«Бацила зарозумілості дуже легко оселяється в галицькій душі і невдовзі викликає перші ознаки хвороби. Вони зазвичай проявляються як манія заснування все нових і нових товариств.

Особисті амбіції не можуть бути задоволені спокійною суспільно корисною працею, бо правдивий галичанин хоче, щоб про його заслуги знав цілий світ. Замість того, щоб створити одну організацію, яка займалася би тією чи іншою справою, наші люди плодять без ліку нові товариства, об’єднання, гуртки і гурточки. 

Практично в кожному місті і навіть селі є по кілька таких об’єднань, що займаються однією й тією ж справою. Це би не шкодило, якби всі ті товариства хоча би нормально працювали. Але ж ні, вони ведуть між собою нескінченні війни й суперечки, а мета їхньої роботи так і залишається декларацією, виписаною на гарній табличці. Після цих перших ознак хвороби з’являються грізніші прояви – інтриги та заздрість.

Кожен у нас хоче бути головою і очолити хоч що-небудь. Кожен мріє про те, щоб колись на його надгробку написали «колишній голова» чи бодай «колишній заступник голови» або ж хоча би «почесний учасник». Ми знаємо осіб, які мають стільки різних дипломів і грамот, що ними можна було би обклеїти всі стіни їхнього помешкання замість шпалер. Лише невелика жменька таких осіб отримала всі ті відзнаки за реальні заслуги. Цікаво, як буде виглядати Галичина через сто років, якщо так піде далі?».

Що ж ми можемо відповісти на запитання автора цієї замітки: в Галичині за останні сто років нічого у цьому стосунку не змінилося, адже й у наші часи є немало осіб, які колекціонують різноманітні сумнівні відзнаки. Є досить і спритних ділків, які заробляють непогані гроші на чужому марнославстві.

Підготувала Олена БУЧИК