Сучасну людину всюди оточує реклама, і нерідко ми втомлюємося від цього невпинного потоку інформації. Але, мабуть, багато хто здивується, коли дізнається, що у Станиславові кінця ХІХ століття деякі підприємці, охочі збільшити свою клієнтуру, діяли навіть більш нахабно і настирливо, ніж наші сучасники.

Зокрема газета «Кур’єр станиславівський» у 1886 році повідомила про дивний спосіб реклами, який застосовував місцевий власник «покою для сніданків», тобто невеличкого кафе, пише Західний кур’єр. Без відома гостей і без їхньої згоди цей пан ставив клеймо з назвою і адресою свого закладу на підкладку їхніх капелюхів.

Коли обурені відвідувачі вимагали від нього пояснень, власник усіляко викручувався і віджартовувався. Врешті-решт гості звернулися до газети, щоб публічно закликати власника покою для сніданків відмовитися від такої агресивної реклами. Того ж року в місті сталася ще одна рекламна неприємність. До Станиславова завітав рекламний агент популярного в ті часи гумористичного часопису «Свисток», що видавався у Львові. І той агент не лише оглушливо свистів на вулицях, рекламуючи підписку на журнал, а й ходив по хатах, нав’язуючи містянам свистки і вимагаючи від них підписатися на журнал.

Врешті-решт надмірно активним агентом зайнялася поліція. «Кур’єр станиславівський» згадує ще про одну серйозну проблему тогочасного міста, яку називає «будкоманією». Часопис висловлював занепокоєність тим, що в самому центрі міста вже встановили аж сім торгових будок і ще планують установити дві. На думку часопису, це аж ніяк не прикрасить місто, хоч і сприятиме наповненню міського бюджету. Знайомо, чи не так?

Підготувала Олена БУЧИК