У травні 1906 року в газеті «Кур’єр станиславівський» з’явився фейлетон у вигляді листа від уявного японця про те, що він побачив у місті Ревери під час свого візиту.

Незважаючи на жартівливий тон, із цього твору ми можемо дізнатися багато цікавого про те, що міг би побачити японець, якби він справді приїхав до Станиславова.

Зокрема автор фейлетону зазначає: «Станиславівська людність у своїй більшості дуже ґречна і надзвичайно поблажлива. З особливою повагою люди ставляться до військових цісарсько-королівської армії, і мене тішить, що армію у вас шанують так само, як і у нас в Японії.

В жодному з галицьких міст я не чув вираз «Ich habe die Ehre» (нім. «Маю честь») так часто, як тут. Мені здавалося, що Станиславів – багатонаціональне місто, і багато людей тут говорять польською, але на вулицях дуже часто чути німецьку мову, і загалом багато людей розмовляють німецькою.

Деякі заможні люди рідко вчащають до місцевого театру, зокрема на виставу «Фауст», яка зараз іде на сцені, але залюбки їдуть до віденської опери, хоч це й набагато дорожче. Колійовий квиток зі Станиславова до Відня і назад коштує 46 корон 20 галерів, і це без урахування їжі, яку ви будете купувати у вагоні-ресторані. А погодьтеся, що без цього важко обійтися, бо ви ж не можете нічого не їсти 36 годин. Разом з тим квиток на «Фауста» вартує лише 5 корон.

І останнє враження, яке в мене залишилося від міста Ревери: місцеві пані і панянки дуже вродливі, навіть гарніші, ніж я міг собі уявити. Але, на жаль, найпривабливіші з них уже заміжні! Краса місцевих дам – це та особливість міста, яку я хотів би особливо підкреслити…».

Підготувала Олена БУЧИК