За австрійських часів обов’язковою вимогою для багатьох посад було знання «всіх крайових мов». Під такими мовами зазвичай розумілися німецька, польська, українська, а подекуди і єврейська.

Причому поліглотами мусили бути не лише претенденти на посади чиновників у державних інституціях та місцевому самоврядуванні, а й ті, хто бажав працювати лікарем, поліцейським чи офіціантом, пише Західний кур’єр.

В зв’язку з цим газета «Кур’єр станиславівський» у вересні 1910 року закликала місцевих поляків вивчати українську мову:

«З початком нинішнього навчального року Шкільна рада запровадила у деяких школах вивчення української мови вже з першого класу. І хоч це предмет «на вільний вибір», проте той, хто записався на цей курс, мусить відвідувати його щонайменше два роки. Це розпорядження Шкільної ради, яке дає можливість учням вивчати ще одну крайову мову, можемо лише вітати.

Знання української мови ніяк не шкодить нашому патріотизму, як не шкодить йому знання німецької, французької чи англійської. Крім того, знання української мови скоро стане для поляків обов’язковим. Переглядаючи оголошення про конкурси на різні посади у Галичині, ми щораз частіше бачимо в них вимогу: знання всіх крайових мов. Дуже ймовірно, що скоро всі урядники у Східній Галичині будуть зобов’язані знати українську мову.

Якщо поляки не будуть до цього готові, є ймовірність, що вони будуть програвати у конкурентній боротьбі. Адже українець, який закінчив середню школу і не знає досконало польської мови, – це величезна рідкість, не кажучи вже про випускників університетів. В українських гімназіях польська мова є предметом «на вільний вибір», але там її вивчає дуже значний відсоток учнів. Вони чинять так радше з суто практичних міркувань».

Підготувала Олена БУЧИК