Уже кілька десятиліть Коломию щороку відвідують тисячі туристів. Людей приваблюють не тільки всесвітньовідомий Музей писанкового розпису, церква Благовіщення, але й будинки, які виросли за цісаря, а також милі оку далекі гірські краєвиди, порівняно чисте повітря тощо. Мало кому може спасти на гадку, що цієї краси може скоро не стати. От щезне Коломия з лиця Землі і все! Натомість залишаться безлюдні тихі вулиці з кучугурами пороху від зруйнованих будинків. І все це насправді стане реальністю, якщо найближчим часом не звернути увагу на проблеми нашого міста, які стосуються насамперед її архітектурного й естетичного вигляду. Адже середмістя має кілька недоліків, які можуть суттєво вплинути на кількість туристів у найближчі роки.

Насамперед стають дедалі помітнішими тріщини на будинках, які вимурувані ще в 19 ст. Як зазначив головний архітектор Коломиї Віктор Мицай, капітальний ремонт таких споруд востаннє проводився ще у 1999-2000 роках. Саме тоді наше місто приймало Х Міжнародний гуцульський фестиваль у поєднанні з фольклорно-етнографічним фестивалем «Коломийка». В той час фасади житлових будинків, а також музеїв, міських бібліотек, Народного дому, міської ратуші та інших споруд набули доволі привабливого вигляду. Саме завдяки такому перевтіленню Коломия стала справді писанковою.

Проте, зараз житлові будинки на вулиці Театральній, проспекті В.Чорновола, бульварі Лесі Українки втрачають свій естетичний вигляд. За словами головного архітектора, майже кожен з таких будинків потребує нових систем водопостачання, надійнішого покриття, оновлених фасадів тощо. Але у зв’язку з нестачею бюджетних коштів місто поки що не може провести ще один капітальний ремонт. А про інвестиції годі й думати. Тим паче що багато квартир у будинках австрійського періоду вже давно приватизовані, і влада міста зовсім не зобов’язана виділяти кошти на їх реставрацію. Про це вже повинні піклуватися мешканці кожного будинку зокрема.

Що ж до інших міських споруд, то пан Мицай сподівається, що найближчим часом з’явиться можливість укріпити й пофарбувати фасади цих будинків, зокрема Музею історії Коломиї, Народного дому, міської ратуші тощо.

Іншою ж проблемою є рекламні плакати, які щільно вивішують на стінах будинків уздовж центральних вулиць міста. Таким чином під’їзди й фасади цих споруд перетворюються на дошки оголошень з безмежною кількістю наліплених папірців. На жаль, мало кому відомо, що Верховна Рада прийняла закон, згідно з яким рішення про розміщення реклами на житлових будинках повин­но прийматися тільки загальними зборами всіх власників квартир будинку.

Відповідні зміни внесені до Житлового кодексу і закону «Про рекламу».

Документом також передбачається, що на випадок встановлення й експлуатації рекламних конструкцій на багатоквартирних будинках, договір на їх установку та експлуатацію дійсний тільки за наявності згоди всіх власників приміщень. Укладає ж такий договір людина, яку обрали загальні збори. Щодо розміщення реклами на фасадах приватних установ, то тут уже варто домовлятися з власником того чи іншого приміщення.

У будь-якому випадку варто дотримуватися умов закону, адже інакше коломийське середмістя перетвориться на купу занедбаних, неохайних вулиць, про що вже не раз велася мова. Тоді й про туристів годі мріяти...

Не менш важливою проблемою Коломиї є також те, що естетичний вигляд міста псують захаращені малі архітектурні форми, а саме – торговельні ятки, рекламні стенди та ін. Ні для кого не є таємницею, що ятки відкривають виключно приватні особи, які зацікавлені переважно в надходжені чималих прибутків, і які не піклуються про те, наскільки їхні об’єкти псують архітектурний вигляд Коломиї. Не кажучи вже про те, що приватні підприємці просто ігнорують чималий перелік положень документа «Про спорудження та розміщення малих архітектурних форм». Як зазначав Віктор Мицай, слід докладати чималих зусиль для мінімалізації кількості об’єктів малих архітектурних форм, але проблема полягає в тому, що влада міста заплющує очі на такого роду питання.

Містяни стверджують, що вже давно звикли до такого халатного ставлення влади до збереження краси нашого міста. Йдучи коломийськими вулицями, вже не звертаєш уваги на понищену штукатурку на будинках, на облупані балкони, на замінені пластикові вікна довільної форми, на пробиті у фасадах віконні й дверні пройми... «Звичне діло», – так скаже майже кожний коломиєць.

Отже, треба негайно робити певні висновки. Кожен містянин повинен докласти зусиль до того, щоб наше місто стало кращим, щоб його відвідувала більша кількість як українців, так і іноземців. І тоді увесь світ дізнається, що в західній частині України міцно стоїть писанкове місто Коломия. Правда?

Іванна Шкромида, "Коломийські вісти"