Останнього липневого дня під час парафіяльного відпусту в костелі св. Ігнатія Лойоли в Коломиї єпископ-помічник Львівської архдієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Леон Малий посвятив горельєф о. єзуїта Петра Скарги, відновлений стараннями місцевих українців у межах культурологічного проекту «Наше місто». Цю меморіальну таблицю встановлено на фасаді костелу у 1912 році з нагоди 300-річчя смерті польського церковного діяча Петра Скарги. Як зазначено в написі на таблиці, на знак подяки за його діяльність у захисті віри, служіння убогим і з'єдинення Руської Церкви з Римом. Таблицю з відновленим горельєфом відкрив і посвятив єпископ Леон Малий. Єпископ Леон Малий у своїй проповіді сказав: «Ось сьогодні ваша парафія та громадяни цього міста уже в 400-ту річницю захотіли знову відновити цю пам'ятну та унікальну таблицю у місті Коломиї о. Петру Скарзі. Ким він був? Всі знають його як проповідника, але він був чимсь більше». Розповідаючи про діяльність о. Петра Скарги, єпископ зазначив, що під час Берестейської Унії 1596 року він брав участь у Синоді єпископів і був обраний секретарем Синоду. Промовляв до сеймових послів, до короля і князя Острозького, патрона тисячі церков і двох єпархій. Після закінчення Синоду Скарга видав книжку про Берестейський Синод. Потім став проповідником королівського двору. Його проповіді оцінюють як безоглядні й гострі. Він безоглядно вимагав правди, справедливості та сили любові. У справах віри не погоджувався на жодні компроміси. Вважав, що земне життя не може бути християнським, якщо йому бракує надії на Боже милосердя. Вірний своїм словам, королівський капелан підтвердив це поставою свого життя, підкреслив єпископ Леон Малий. На завершення проповіді закликав наслідувати чесноти о. Петра Скарги, берегти свою віру і щоденно виконувати волю Божу в нашому житті для більшої прослави Господа та нашого спасіння. Що спонукало українців Коломиї, які не належать до римо-католицької громади, взятися за відновлення горельєфу із зображенням польського єзуїта на латинському храмі? Михайло Петрів розповів, що він є професійним адвокатом і має добру практику, але, крім того, є громадянином цього міста і 2009 року заснував проект «Коломия — наше місто». «Мета проекту — осучаснити Коломию і представити її всьому світу, — зазначив мій співрозмовник. — Підняти на вищий щабель культурне, мистецьке життя нашого міста. Це не тільки слова. Для себе я прийняв рішення не тільки говорити, але й діяти. Дещо вже зроблено. Є добра інформація про всі заходи культурологічного проекту на сайті kolomyya.org. Наприклад, з паном Валерієм Ковтуном, директором педагогічного коледжу, ми подарували місту пам'ятну таблицю Кирилу Трильовському. Організовували художні й фотовиставки. Також була моя ініціатива відкрити пам'ятну дошку в добротному виконанні сучасних коломийських майстрів, яка б нагадувала про Коломийську гончарну школу, з інформацією про площу Старий Ринок. Сподіваюся, що ініціатива буде підтримана, й у недалекому майбутньому буде відкрито ще 5–6 пам'ятних таблиць по всій Коломиї». Прилучившись до відновлення горельєфу о. Петра Скарги, Михайло Петрів випустив з цієї нагоди також пам'ятну листівку. До речі, вже тридцяту в серії «Коломия — наше місто». «Відновленням горельєфу о. Петра Скарги я займався із задоволенням, дякуючи за все Богові, — сказав місцевий самодіяльний митець Валерій Дідорак. — Раніше я був кравцем, а тепер займаюся тим, чим душа бажає, — творчістю. Пробую себе в різних жанрах. Маю хороших друзів-порадників з числа художників. Коли Василь Нагірний запропонував мені відновити образ Петра Скарги, то я погодився, хоч не мав зразків, як колись виглядала ця таблиця. Тому зображення Петра Скарги шукав в Інтернеті. Художники бачили його по-різному. Вивчив його біографію, і зрозумів, що це було потужна особистість,сильна й енергійна натура. Таким постарався його відобразити». Автор ідеї відновлення горельєфу, коломийський краєзнавець Василь Нагірний пояснив: «Передусім я коломиянин і галичанин. Тут народився, і все те, що було тут до мене, служило моїм предкам. Все те я ціную. Не важливо, чи то належить іншій нації. Ці люди тут колись жили. Я вважаю, що все те, що було знищене радянською владою, має право на відновлення. Тому я вдячний тим людям, які відгукнулися на мою ідею. Символічно, що майже через сто років відбулося перепосвячення цієї таблиці». На запитання, ким для нього є о. Петро Скарга, Василь Нагірний щиро відповів: «Я можу по-різному ставитися до нього. Але я знаю, що це є людина, яку славить сусідня нація. Якщо, скажімо, я зі свого боку роблю такий жест для цієї нації, то сподіваюся, що ця нація повинна шанувати і наших українських святих, і традиції, звичаї, мову, культуру, тобто все те, що ми розвивали. Якщо між нами десь були якісь непорозуміння, то я би хотів цим жестом зробити крок до благоденствія. Даруйте за пафос, але десь так я собі це бачу». Завдяки пошукам Василя Нагірного його земляки дізнаються, який слід залишили після себе давні коломияни, що належади до різних народів і віровизнань. А були серед них також німці, євреї, вірмени, болгари… «Я, займаючись своїм краєзнавчим ремеслом, пишучи статі до збірників, до книжок, до газет, виступаючи по радіо і телебаченню, я абсолютно про це все говорю, — стверджує пан Нагірний. — Намагаюся по краплиночці зібрати і віддати їм це належне. Кожній нації, яка була присутня тут. В мене немає якоїсь до когось відрази, расистських якихось, Боже прости мене, поглядів або ще чогось. Аналогічні дошки відновлюються, посвячуються, і це дуже приємно, тому що таким чином ми збагачуємо власну культуру». Разом із римо-католицьким духовенством співслужили також четверо священиків УГКЦ. «Ми не могли не розділити з римо-католиками радість цієї урочистості, — сказав о. Олег Ткачук, котрий душпастирює в селі Сопові. — Коли Греко-Католицька Церква була заборонена, то і цей костел у Коломиї був недіючим. Його перетворили на склад меблевої крамниці, яку збудували перед входом до храму. Пам'ятаю, як нас, дітей із католицьких родин обидвох обрядів, таємно катехізували і возили до Першої Сповіді й Святого Причастя до латинської катедри у Львові. У нас добрі стосунки з римо-католиками. Приходимо одні до других на свята, разом їздимо на прощі». У скерованому до учасників урочистості в Коломиї вітальному листі консул Польщі у Львові Мар'ян Орліковскі написав, що відновлення горельєфу свідчить, що культурні цінності для багатьох людей не мають етнічних і релігійних кордонів. Належно оцінюють їх і поляки, і українці, а ця важлива для Польщі й України подія ще раз підтверджує, що творіння наших предків і досягнення багатокультурних громад, які протягом століть були присутні в Коломиї та в усій Західній Україні, здатні мати своїх продовжувачів. Дякуючи за відновлення горельєфу, настоятель храму о. Петро Малий сказав, що був також намір відновити всю пошкоджену таблицю, щоби не було там тріщин. Однак настоятель храму вважає, що потрібно зберегти сліди замаху на пам'ять. «Але ці тріщини — це історія для нащадків, що не завжди до Церкви було добре ставлення і з повагою, — зауважив римо-католицький священик. — Це свідчення того, як розбивали таблиці, знищували хрести, виривали горельєфи і старалися знівечити все, що могли. Отже, ці тріщини — це пам'ятка для молоді й прийдешніх поколінь, щоби вони пам'ятали, що теж ми маємо гріх за те, що колись своїми руками знищували те, що Боже. І нехай така ситуація знищення культури, знищення Церкви, знищення всього, що належить Господу Богу, нехай ніколи більше не повторюється на наших землях». Костянтин ЧАВАГА |
