П`ятниця, 24.05.2024, 16:40:15

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Жовтень 2023  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
 
Архів новин
Головна » 2023 » Жовтень » 12 » Коломийський коваль Альбін Блонський, ремісник і громадський діяч, у якого квартирував В. Стефаник
18:39:27
Коломийський коваль Альбін Блонський, ремісник і громадський діяч, у якого квартирував В. Стефаник

Українська спільнота Коломиї ХІХ-го – першої половини ХХ сторіч була багата не лише визначними священниками, правдивими подвижниками національного пробудження Галичини, не лише представниками інтелектуальної та культурної ділянок життя, а й працівниками прикладних професій – численними ремісниками, власниками невеличких майстерень, які шили одяг та взуття, виготовляли сумки та валізи, кожухи та інші вироби з хутра, самобутні глиняні посуд та кахлі, вишукані меблі й багато-багато інших речей, необхідних коломиянам. На жаль, ми дуже мало знаємо про цих трудівників «середнього бізнесу», хоча деякі з їхніх виробів і сьогодні ще можемо побачити, навіть не відвідуючи музеї чи виставки. Наприклад, майстерність коломийських ковалів дотепер вабить око мереживом старих балконів, вцілілих кованих парканів та надверних решіток.

Відомим ковалем кінця ХІХ сторіччя був українець Альбін Блонський. Хоч у своїй кузні він не виготовляв якісь мистецькі речі, а більш «прозаїчні» – плуги, підкови, обручі, шруби тощо, все ж і без них в той час обійтися було неможливо, тож замовлення в А. Блонського робили і мешканці, і міська управа. У фондах Музею історії міста Коломиї зберігається унікальний документ – свідчення праці А. Блонського з його ж підписом – рахунок за виготовлену для гміни міста продукцію з 1885 року. Копія документу є в експозиції. Цього коваля, мабуть, можна вважати одним з перших коломийських ремісників, який «відчув» силу реклами, адже його рекламне оголошення вміщено в міському українському часописі ще в 1875 році. Вболівав він не лише за власний «бізнес», а намагався підтримати й інших майстрів, адже був одним із організаторів і першим директором створеної у січні 1887 року Спілки ковальського та споріднених ремесел. Ця спілка займалася продажем засобів та деталей, необхідних для ковальства, годинникарства, мосяжництва, бляхарства та інших робіт, пов’язаних з металевими виробами, й, імовірно, стала доброю підмогою майстрам.

Альбін Блонський був також радником міської ради й громадським діячем, зокрема членом першої управи товариства «Український Народний дім», тож долучився до спорудження й діяльності найважливішого осередку культурно-освітнього й просвітницького життя української спільноти міста. Саме в кузні А. Блонського виливали металеві вироби для інтер’єрів Народного дому. Тому портрет майстра поряд із портретами інших визначних діячів міститься в галереї «Фундатори» в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, який і розташований у приміщенні колишнього Українського Народного дому. Альбін Блонський брав участь і в діяльності Гуцульської промислової спілки, створеної в Коломиї 1888 року – входив до складу контрольного комітету.

А про підтримку Альбіном Блонським української молоді свідчать надзвичайно цікаві спогади засновника музею «Гуцульщина» (тепер – НМНМГП) Володимира Кобринського з часів його навчання в коломийській гімназії. Він мешкав тоді на «станції», тобто в орендованій кімнаті, разом з іншими гімназистами, зокрема й майбутнім письменником Лесем Мартовичем, до якого часто навідувався його товариш Василь Стефаник, теж майбутній знаний письменник. В. Кобринський згадував:

«Одного разу Стефаник каже до мене:

– Слухай, Влодку, ти підеш нині з нами, але щоб про це нікому не говорив, бо я тобі язик відріжу.

І пішли ми з Стефаником та Мартовичем. Недалеко від церкви зайшли на бічну вулицю, що веде на Мнихівку (тепер – вул. Довбуша – М. К.). При дорозі там була кузня, в якій працював коваль Блонський, а біля кузні на горбку стояла хата, в якій він мешкав. Ось до цієї хати і привів нас Стефаник. Там, виявляється, Стефаник з товаришами часто сходились. Увійшовши до кімнати, Стефаник вклав подушку у вікно, щоб з вулиці не видно було світла в хаті, замкнув двері, засвітив лампу. А потім витяг книжку й почав читати. Що то за прегарні вірші були! Стефаник читав «Кобзаря». Закінчивши читати, він розповів нам, хто такий Шевченко, бо тоді про нього ще нічого не знали, а «Кобзар» був заборонений…» .

Цей маленький спомин передусім пов’язаний зі знайомством його автора з творами Т. Шевченка, але водночас засвідчує, що українці-гімназисти могли влаштовувати такі таємні зібрання й читати «Кобзаря» лише у коваля А. Блонського. Саме в його домі на вул. Беднарській, за деякими дослідженнями, й мешкав на «станції» Василь Стефаник. Будинок цей не зберігся, на його місці виріс новий, адреса якого – вул. Ю. Федьковича, 8.

На римсько-католицькому цвинтарі в Коломиї є могила Альбіна Блонського, на якій зазначено, що помер 2 квітня 1924 р. у віці 72 років. Найімовірніше, це саме той А. Блонський, українець, власник ковальської майстерні, громадський діяч. Чому ж поховано його не на українському цвинтарі? Можемо лише припускати. Відомо, що його дружиною була Терезія Виспек (Віспек), римо-католичка. Тож, мабуть, хотіла, щоб їхні могили були поряд. Хоч поховання самої Терезії немає, або ж не зберігся напис, але зовсім близько є могили Віспеків, ймовірно, батьків Терезії.

За тогочасною традицією в мішаних сім’ях сини приймали батькове віросповідання, а доньки – мамине. Отже, син Блонських Теодор (1873 р. н.) став греко-католицьким священником і впродовж 15 років від січня 1903 р. і до смерті у 1918 році працював катехитом різних коломийських шкіл. Донька Гелена сповідувала римсько-католицьку віру, та, що цікаво, одружилася з греко-католицьким священником Антонієм Кордовським, який служив спочатку в Коломийському деканаті, а від 1906 р. – в Чернівецькому. Про інших дітей родини Блонських поки що невідомо.

Коваль Альбін Блонський – один із тих коломиян, які окрім внеску в розвиток громадських інституцій, залишили по собі ще й матеріальний доробок. А от які саме ковальські вироби, виготовлені цим майстром, є в колишньому Народному домі – належить ще з’ясувати.

©Наукова співробітниця

Музею історії міста Коломиї 

Мирослава Кочержук


Переглядів: 65 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024