Приватне підприємство «Писаний камінь» з Косова, котре очолює відомий в Західній Україні фанат розвитку українського книгодрукування Михайло Павлюк, випустило у світ низку видань, про які варто розповісти широкому загалові наших краян.

«Духовні святині…» – з понад 300 джерел

Передусім варто згадати «Духовні святині Косівщини» ветерана освітянської праці Василя Курищука та протоієрея Василя Струка. Ця книжка, присвячена 95-річчю Патріарха Київського і всієї Руси-України УПЦ КП Володимира (Романюка) та 155-річчю Митрополита Галицького, Предстоятеля УГКЦ Андрея Шептицького, вийшла завдяки фінансовій підтримці Косівських районної ради та райдержадміністрації. В історико-краєзнавчому виданні йдеться про дохристиянські вірування, християнізацію Руси-України, занепад Київської митрополії, зародження християнства в Галичині, перші відомості про духовні святині на нашій Косівщині, церковне житіє за часів панування тут Польщі, стан церков у радянський період, відродження Української церкви, Томос про автокефалію ПЦУ, а також доступно описано про всі духовні святині й релігійні громади Косівщини.

Автор посилається на 332 опрацьовані джерела – літературу й архівні документи. Вони ж твердять зокрема таке: «Маючи свої переконання, наші краяни обрали різні релігійні конфесії, але всі вважають себе християнами. Це стосується і православних, і католиків, і греко-католиків, і протестантів. Правда взаємним невизнанням характеризуються стосунки ПЦУ та УПЦ МП. А також усі згадані конфесії не визнають єговістів, як і єговісти не визнають їх».

Читачі також довідаються про греко-католицькі та римо-католицькі святині, про єврейські божниці, котрі були зруйновані в часи двох світових війн.

«Село моє Голови…» –

Під такою назвою вийшла друком книжка Василя Гаврищука – вчителя історії та правознавства, краєзнавця й керівника сільського осередку товариства «Гуцульщина». В основу цікавого видання лягли згадки про його рідне село, починаючи з 1642 року й до 2014-го, матеріали від старожилів історичного плану, а також традиції, звичаї, епізоди Гуцульського повстання 1920 р., визвольних змагань під проводом ОУН-УПА проти різних поневолювачів і противників Української державности.

Нове видання «Карпатських легенд»

«Писаний камінь» перевидав єдину збірку світлої пам’яті Ярослава Гавучака під такою назвою, в яку увійшли легенди, новели, казки й образки про рідний гуцульський край. Оскільки він народився в селі Шибеному на Верховинщині, то й художньо змалював славне минуле нашого народу, його розум, волелюбність, любов до мистецтва, тогочасний уклад життя. А ще Я. Гавучак хоч і був педагогом, але не соромився гуцульської говірки. Тож колоритним діалектом насичені його прозові твори, образки, коломийки.

«Довго йшла його праця до читача, – йдеться у передмові до книжки світлої пам’яті Людмили Городенко. – І лише на 70-му році життя у Ярослава Дмитровича з’явилася можливість видати книжку легенд, хоча його ім’я добре відоме на Прикарпатті, бо друкувався в районних, обласних, центральних газетах… до вас промовляє людина небайдужа, з гарячим, але дуже хворим серцем».

У видавництві також планують віднайти ще ніде не публіковані рукописи Я. Гавучака та видати їх окремою брошурою.

Петро ГАВУКА. Член НСЖУ