В міжвоєнному Станиславові злочинний світ ділився на різні класи і категорії. Крім представників злодійської еліти, яких називали «кіндерами», були ще так звані альфонси і «злодійська зараза». Альфонсами тоді називали сутенерів, які опікувалися вуличними повіями.

Переважно під «опікою» одного альфонса перебувало від кількох до кільканадцяти повій, яких він розставляв у різних місцях. Всю виручку від своєї «праці» повії мусили віддавати альфонсові, а він уже розподіляв ті гроші на свій розсуд. Головний альфонс мав ще своїх помічників, які охороняли повій від можливого нападу та слідкували за ними.

Втім, нападати на повій було небезпечно, бо альфонси та їхні помічники жорстоко мстилися за заподіяну кривду. Крадіжками альфонси не займалися, пильнували лише свої справи. Найчисленнішою групою у кримінальному світі Станиславова була «злодійська зараза» – дрібні злодії та карточні шулери.

Кількість таких злодіїв у місцевій тюрмі переважала, так що досвідченіші «колеги» навіть намагалися вчити їх уму-розуму, адже вчинки таких злодіїв були здебільшого вкрай нерозумними і непродуманими. Успіхи у них бували доволі скромні – кілька сотень злотих у день, витягнутих із чужих кишень, або отриманих під час гри у «три карти» з перехожими. Однак ці «кілька сотень» складали тодішню середню місячну зарплату. Особливістю цих злодіїв було те, що вони з усіх сил намагалися бути схожими на «кіндерів» – усіляко хвалилися своїми вміннями та хитрістю і складали грандіозні плани, яким зазвичай так і не судилося здійснитися.

Підготувала Олена БУЧИК