В історії Станиславова було кілька кишенькових злодіїв, які завдяки своїм «здібностям» устигли прославитися у певних колах містян.

Так, на початку ХХ століття відомим злодієм був Микола Микитийчук. Як повідомляла преса,  першого квітня 1903 року з його дружиною стався курйозний випадок. Вона вирушила за покупками на площу Ринок і там у неї… вкрали з сумки гаманець з великою сумою грошей, золотий годинник і брошку. За допомогою жінка звернулася до поліції, чим дуже насмішила стражів порядку.

Своєрідним «ветераном» кишенькових злодіїв міжвоєнного міста був такий собі Маєр Ціринґ, який чомусь мав жіноче прізвисько «Катерина». Небезпечним був і його «колега» Самуель Ґотворт. Коли його ловили на гарячому, він «грав вар’ята» – вдавав із себе душевнохворого й навіть показував відповідне посвідчення. Проте лише одна злодійка Станиславова носила прізвисько «королева».

Про молоду і привабливу Гізелу Рандес у міжвоєнному Станиславові ходили легенди. В неї були такі тонкі і гнучкі пальчики, що для неї не складало жодної проблеми витягнути у жертви гаманець так, щоб вона нічого не помітила. В 1925 році газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що панночка Рандес пограбувала Яніну Бретнер – дружину багатого станиславівського купця. Дівчина витягнула гаманець із сумочки пані Бретнер, вийняла всю готівку в сумі кількох сотень злотих і поклала вже порожній гаманець назад до сумочки.

Дружина купця нічогісінько не помітила. Вона зауважила, що в неї пропали гроші, лише вдома, і тоді звернулася до поліції. Незважаючи на це, стражі порядку впізнали почерк станиславівської «королеви». За чергову крадіжку Гізелу Рандес засудили до вісьмох місяців ув’язнення.

Підготувала Олена БУЧИК