Серед процесів, які розглядав Окружний суд Станиславова, було кілька, у яких фігурували тварини. Так, у травні 1886 року на лаві підсудних опинився мешканець Бучача Аба Фрідман, який звинувачувався у втопленні кота.

Причому позивачкою була його рідна тітка. Пані Марієм Фрідман так любила свого котика, що після його раптового зникнення звернулася до суду, стверджуючи, що його вбив її племінник, і зажадала від нього відшкодування за тварину у розмірі 40 злотих ринських, пише Західний кур’єр.

Якщо врахувати, що тодішня місячна зарплата складала близько 100 злотих ринських, ця сума була немалою. Спочатку справу розглядав повітовий суд у Бучачі. Обвинувачуваному не допомогли ні запевнення, що той кіт не вартував стільки грошей, ні показання свідків, які бачили кота живим-здоровим уже після того, як його нібито втопили.

Пана Фрідмана і його 16-річну сестру, яку визнали співучасницею «котячого злочину», засудили до 14 днів ув’язнення і відшкодування позивачці всіх збитків. Обурений пан Фрідман подав апеляцію до Окружного суду Станиславова, і «котячий процес» набрав нових обертів.

Адвокат пан Любинський звернув увагу суддів, що обвинувачуваний фактично теж був співвласником кота, а отже, не міг заподіяти умисної шкоди своїй власності. Зрештою, беручи до уваги показання свідків, факт утоплення кота видавався доволі сумнівним.

Скептично поставився оборонець і до суми, в яку позивачка оцінила тварину. Вислухавши промову адвоката, Окружний суд Станиславова скасував вирок Бучацького повітового суду і звільнив обвинувачуваного від покарання. До речі, подібний процес відбувся в карному суді Станиславова ще й у квітні 1937 року.

Дрібний урядник магістрату Пьотр Павелкув опинився на лаві підсудних через те, що намагався вбити кота. Жорстокого господаря засудили на 7 днів арешту за знущання над твариною.

Підготувала Олена БУЧИК