У січні 1935 року Окружний суд Станиславова розглядав справу, яка викликала значний розголос у місті, причому оскаржуваний викликав до себе не осуд, а радше співчуття.

А починалося все так. Привабливий юнак С. Люттінгер, син вельми заможних батьків, мешкав у м. Садгора, що тоді належало до Румунії. Щоб отримати медичну освіту, він вирушив до Львова, де вступив до університету й тимчасово оселився у родичів. У маєтку родичів Люттінгера працювала служниця Францішка Баран – бідна, але вродлива дівчина родом зі Станиславівщини.

Молодий студент-медик шалено закохався в дівчину і, незважаючи на її бідність, вирішив з нею одружитися. Батьки хлопця аж ніяк не схвалили би такий шлюб, тим паче, що Люттінгер був євреєм, і щоб узяти шлюб із католичкою, йому довелося змінювати віру. У великій таємниці від батьків та інших родичів хлопець усе ж одружився з коханою, а через кілька тижнів після шлюбної церемонії отримав з дому листа, що його матір важко захворіла.

Люттінгер відразу вирушив до Садгори, але вже не застав матір у живих. Отримавши від матері у спадок певну суму грошей, він разом із дружиною оселився під Станиславовом, де придбав ділянку землі й почав господарювати.

На жаль, зять чимось не припав до смаку родичам Францішки, тож її брати і батьки постійно втручалися в стосунки молодят і провокували сварки між ними. Стосунки між подружжям усе більше псувалися, і вродлива Францішка почала зраджувати чоловікові, від чого він дуже страждав.

Але в подружжя зростала маленька дитина, і Люттінгер не хотів залишати її без батька. Одного разу він привіз дитині з міста помаранчі, і малюк, поперхнувшись ними, помер. Францішка, підбурювана родичами, подала до суду на власного чоловіка за те, що він начебто вбив дитину.

Після розгляду справи Окружний суд Станиславова повністю виправдав нещасного батька, а в місті подейкували, що той процес був наочним прикладом, як нещасливий шлюб може зіпсувати людині життя.

Підготувала Олена БУЧИК