Довший час карний суд і міська тюрма Станиславова знаходилися у колишньому монастирі тринітаріїв, який австрійці закрили у 1783 році. Його будівля збереглася донині – вул. Старозамкова, 2.

В 1883 році в місті відкрилася тюрма «Діброва», але колишній монастир усе ще приймав «гостей», які не дуже шанували закон. Тут розміщали злочинців, які були ув’язнені на короткий строк чи все ще чекали на вирок, пише Західний кур’єр.

Проте приміщення монастиря було не дуже добре пристосованим для карного закладу, про що свідчать повідомлення про втечі в’язнів. У жовтні 1904 року газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що аж шість в’язнів накивали п’ятами.

Зокрема часопис зазначав:

«Одним із доказів того, якою незручною і невідповідною є теперішня стара і волога будівля суду, є нещодавня втеча в’язнів, які перебували в судових арештах, розміщених у тій же будівлі. В неділю, близько дев’ятої вечора, шестеро в’язнів утекли, попередньо проробивши отвір у півтораметровій стіні в’язничної камери, що виходила на сусідню будівлю вчительської семінарії. Двоє з них заховалися у кущах на Гетьманських валах, і там їх схопила поліція. Одного на ранок затримала жандармерія, і ще один сам з’явився з повинною. Решту двох досі не впіймали.  Це 19-річний Самуель Люстіг родом зі Львова, за фахом слюсар і 27-річний Кароль Бачинський, каменяр з Гусятина».

Звісно, каменяреві та слюсарю було простіше проробити діру в стіні, і свою втечу вони організували вміліше, ніж інші в’язні. І якби інших утікачів не знайшли, ця втеча могла би вважатися однією з найбільш успішних в історії міста.

Підготувала Олена БУЧИК