За Австро-Угорщини мешканці Станиславівщини протягом певного часу могли вільно купувати зброю і навіть замовляти її поштою з інших місцевостей. Але згодом влада поклала цьому край, бо, на її думку, така свобода призводила до багатьох інцидентів та випадкових смертей.

Ще більше ускладнилася ситуація на Станиславівщині у міжвоєнний період, адже після буремних воєнних років на руках у населення було безліч зброї, на яку ніхто не отримував дозволів. Почастішали злочини із використанням зброї, і поліція була вимушена активніше застосовувати револьвери і карабіни проти затриманих.

Так, у травні 1939 року у селі Завадка під Калушем виникла суперечка між парубками, що розважалися у корчмі. В результаті цього «обміну думками» залунали постріли, був тяжко поранений один із присутніх.

Ще більш трагічний випадок трапився у липні 1939 року в Микуличині. Постерунковий поліцейський був змушений застосувати зброю до місцевого жителя, який під час сварки убив із карабіна свою 22-річну наречену. Постріл був попереджувальний, причому страж порядку закликав злочинця здати карабін. Але парубок кинувся навтьоки, заховався у яру в лісі і там здійснив самогубство.

Сенсаційний випадок трапився у Снятині в травні 1939 року. Затримали 15-річного сина повітового сторожа, який за допомогою підробленого ключа викрадав зі складу староства зброю, що зберігалася там після вилучення у ході розслідування карних справ. Юнакові вдалося присвоїти карабін, три пістолети, два револьвери, шаблю, багнет і мисливський ніж. Загалом у цій справі було засуджено 10 осіб – за посередництво у продажу краденого товару та купівлю краденої підприємливим підлітком зброї.

Підготувала Олена БУЧИК